26 лютого народилася Дарія Ребет
Українська політична та громадська діячка, публіцистка, журналістка та юристка Дарія Ребет (Цісик) народилася 26 лютого 1913 року в селі Кіцмань на Буковині (нині Чернівецька область). Її батько був сином греко-католицького священника, а мати – донькою православного. Дід Дарії Цісик по материнській лінії Єротей Федорович у другій половині ХІХ ст. належав до «пробудителів Буковини». Він брав участь у перепохованні Тараса Шевченка у Каневі. Обіймав високу посаду в Українській Православній Церкві тоді ще австрійської Буковини, дружив із письменницею Ольгою Кобилянською, у його помешканні бувала й Леся Українка. За родинними переказами Федоровичі були козацького роду. Дома висів козацький герб, а полковник Федорович служив у війську Богдана Хмельницького.
Спершу Дарія із сім'єю жили в Кіцмані, що на Буковині. Згодом Цісики переїхали в Коломию, а ще через деякий час осіли в Стрию, де батько очолив чоловічу гімназію. Дівчинка ходила в «Пласт», навчалась у жіночій гімназії. У 15 років, таємно від батьків вступила до підпільної Української військової організації (УВО), була членом молодіжних структур ОУН у Стрию.
У 1930-их роках вивчала правознавство у Львівському університеті, та через приналежність до ОУН була виключена з лав студентства. Саме в університеті познайомилась із майбутнім чоловіком Левом Ребетом. Навчання продовжила в Люблінському університеті.
Тричі була засуджена, витримала 14 діб без сну під час допитів, але не зламалась, а навпаки – продовжила підпільну боротьбу за незалежність України.
У роки Другої світової війни вона стала єдиною жінкою, яка увійшла до Проводу ОУН, а з липня 1944-го – до Президії Української Головної Визвольної Ради.
Після Другої світової війни Ребет жила в еміграції в Німеччині, де продовжувала свою політичну та громадську діяльність.
Дарія Ребет – членкиня редколегій часописів «Сучасна Україна», «Сучасність» та «Український самостійник», видала збірку статей про Об’єднання Українських Жінок у Німеччині (1980), авторка праць присвячених ідеології ОУН. Була співзасновницею Об’єднання українських жінок (ОУЖ) та Міжнародної ліги жінок в екзилі. Підготувала статут ОУЖ і була його постійним секретарем. У 1948 році як одна з делегаток ОУЖ брала участь у Світовому конгресі українських жінок у Філадельфії, де створили Світову федерацію українських жіночих організацій (СФУЖО). Дарію Ребет обрали секретарем до президії конгресу, вона також опрацювала перший статут СФУЖО.
Проживаючи за межами України, Дарія Ребет дуже добре орієнтувалася в суспільно-політичній обстановці на Батьківщині. Уже після того, як 1991 року США визнали суверенітет України, вона промовила пророчі слова про проблеми, які чекатимуть на Україну: «Труднощі будуть, вони будуть з різних причин: будуть із внутрішніх – через брак досвіду, але, можливо, краще, щоб оці слова не справдилися: труднощі з боку Росії – адже існують амбіції, претензії, звички, традиції у Росії, що вона повинна стояти над іншими, в кожному разі над сусідніми собі народами, які входили в той чи інший час під владу Петербурга чи Москви». На жаль у своїх припущеннях пані Ребет не помилилася.
Померла українська патріотка 5 січня 1992 року в Мюнхені на 78 році життя. Спочатку тіло покійної поховали в Мюнхені, на Вальдфрідгофі, а 20 жовтня 2010 року тлінні останки Дарії та її чоловіка урочисто перепоховали у Львові на Личаківському цвинтарі.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел