Embedded Files
Українська поетеса, сценаристка, кінодраматургиня Лідія Олександрівна Компанієць народилася 12 березня 1914 року в селі Новогригорівці Запорізької області. Згодом сім'я переїхала на маленьку станцію Світлодолинську Придніпровської залізниці, де батько працював залізничником. А ще через кілька років оселилися в селі Астраханці біля Мелітополя.
Писати вірші почала ще в школі, вони друкувалися в шкільній стінгазеті та в домашньому рукописному журналі «Колючка», який видавали двоє старших братів. Перший вірш був надрукований 1930 р. Згодом сім'я переїжджає в Ленінградську область, і Ліда навчається в Ленінградському технікумі культосвітньої роботи на бібліотечному відділі. Але її вабила робота в газеті. Після закінчення технікуму в 1933 р. пішла працювати до піонерської газети. У 1936 р. вона повернулася в Україну до Нікополя. Через два роки почалася війна. З маленьким сином Лідія виїхала у вугільне місто Караганду. Після Караганди ‒ місто Грозний. І тут вона працювала в газеті. У 1944 р. виїхала до Києва і стала працювати в газеті «Київська правда», а згодом ‒ в «Радянській Україні».
У 1952 р. вийшла збірка віршів для дітей «У всіх у нас діла». Саме тоді її прийняли до Спілки письменників. Згодом з'являються збірки поезій – «Працьовита в нас сім’я», «Гнав я рано каченята», «Мигунці», «Біжимо стрічати весну», «Вийшла Галя на поріг». Про наслідки війни вона створила сценарій «Доля Марини», за яким у 1954 році був створений фільм. Згодом за її сценаріями були поставлені ще фільми «Коли співають солов'ї», «Літа дівочі» та мультфільм для дітей «Чому втекло кошеня».
Більшість творів Лідії Компанієць присвячені спадкоємності поколінь, любові до рідного краю та його природи.
Нагороджена медалями, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України.
Померла 30 грудня 2003 р. в Києві.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: березень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse