7 червня народився Петро Атанасійович Дужий
Український письменник, з 1944 референт пропаганди ОУН, почесний громадянин міста Львова Петро Атанасійович Дужий народився 7 червня 1916 року в с. Карів, Рава-Руського повіту, Королівства Галичини й Володимирії (нині Сокальський район, Львівська область, Україна). Петро Дужий був обдарованою дитиною. У чотири роки він декламував напам'ять у читальні села «Заповіт», «Розриту могилу», «До Основ'яненка» Тараса Шевченка.
У 1930 році успішно здав екстерном курс навчання першого і другого класів гімназії й став учнем третього класу Рава-Руської гімназії. Продовжив навчання в гімназії, де вступив до Юнацтва ОУН, а за два роки став членом цієї організації. Водночас займався літературною та публіцистичною діяльністю.
У 1932 році був прийнятий до підпільної організації юнацтва ОУН. У березні 1934 року у сімнадцятирічному віці Петро Дужий був вперше заарештований польською поліцією і відправлений у Львівську тюрму Бригідки. Загалом за довге життя Петра Дужого його заарештовували 8 разів, але так і не зламали.
Літературно-публіцистичною діяльністю Петро Дужий почав займатися ще бувши гімназійним учнем. У 1936 році в наступні роки публікував в українських календарях і журналах «Просвіта», «Життя і знання» статті й розвідки, присвячені популяризації наукових знань. У 1937 році (перевидано 1941-го) вийшла друком його обрядова картина у двох відтинках «Обжинки».
У 1937 р. Дужий закінчив гімназію і вступив до Львівської Академії закордонної торгівлі. А восени цього ж року став студентом Академії закордонної торгівлі у Львові.
Петра Дужого цікавила література і він самотужки її вивчав. Восени 1939 року після приходу Червоної Армії Петро Дужий зорієнтувався і подався на Холмщину. Там він учителював, а згодом став секретарем повітового шкільного інспекторату, а далі й інспектором. Як активний член ОУН пройшов військовий вишкіл, сам проводив ідеологічні та культурно-освітні вишколи.
У 1940 р. після розколу ОУН на «мельниківців» і «бандерівців», Петро став на сторону С. Бандери. Весною 1942 р. П. А. Дужий став організаційним референтом Крайового Проводу ОУН в Дніпропетровську (нині місто Дніпро). Цього ж року з-під пера Петро Анастасійовича вийшла наукова історична праця «Роки революції та державного будівництва» (1917-1923). Зараз вона вважається втраченою.
У 1945 р. П. А. Дужий став відповідальним пропагандистом, редактором видань ОУН і УПА, а в 1947 р. Йому винесли вирок – розстріл, але в СРСР скасували смертну кару і вирок замінили 25-річним ув'язненням в таборах Колими, Сибіру. У період заслання Дужий написав чимало віршів, значна їх частина увійшла до збірки «Розкуте слово» (Мельбурн, 1980), куди також увійшли нариси, спогади, оповідання, статті тощо.
У 1960 р. Петра Дужого амністували, дозволили оселитися на заході УРСР, проте спецслужби пильно стежили за його життям. 27 жовтня 1977 року Петра Дужого через рукописи заарештували увосьме. Були допити, обшуки, конфіскація друкарської машинки, книжок. Усе це стало причиною тяжкого серцевого стресу і, може, власне це й врятувало його ще від одного вироку. Але Петро Дужий не склав рук, а боровся, як міг: у 1980 році в Австралії під псевдонімом Опанас Скелястий (Скеля ‒ Петро) виходить його збірка «Розкуте слово».
Але перенесені з юнацьких років нечувані муки, тюрми, знущання, приниження борця за волю України не могли залишитися безслідними. І після тяжкої хвороби 24 жовтня 1997 року Петро Дужий відійшов у вічність. Похований на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел