18 жовтня – день Харитини або «Харитини – перші полотнини»

За традицією в свято займалися тканням полотен, тому події було присвоєно таку назву.

До моменту настання свята селяни вже закінчували збирання врожаю і займалися домашніми клопотами. На Харитину жінки сідали за ткацькі верстати й починали ткати полотна. Першу нитку, яка виходила в результаті пряжі вовни, одягали дітям на ліву руку. Вважалося, що вона володіє певною силою від пристріту. Сила була такою великою, що цю нитку не треба було заговорювати.

Ткацька майстерність в народі цінувалася врівень з землеробською. Крім прядіння, 18 жовтня матері саджали дочок за лагодження старих речей, вишивання, а також шиття. Умільці розмовляли та співали пісні. Часто до них навідувалися і хлопці, проте їх прихід не повинен був заважати виконанню роботи, інакше мати могла і покарати, – наприклад, більше не випускати на гуляння.

Існував у наших предків звичай – якщо жінка в день Харитини народжувала доньку, повитуха її клала на полотнину, яку породілля торік виткала першою. Тоді, згідно з повір'ям, дівчинка виросте майстерною швачкою, а значить, не буде ніколи бідувати – раніше швачки були у великій пошані.

Часто в цей день по домівках, де збиралися майстрині, ходили багаті чоловіки, щоб запросити на роботу наймайстерніших майстринь. Тому швачки 18 жовтня особливо старалися, створюючи з лляних, вовняних і конопляних ниток різноманітні малюнки, орнаменти, магічні слов'янські символи та знаки.

Хлопці теж звертали увагу на створені дівчатами полотна, адже вибрати дружину-майстриню означало, що в будинку завжди буде зайва копійка. Якщо подобалася якась дівчина, підносили їй презент, виконаний власноруч, щоб дівчина розуміла, що їй дістанеться теж майстер своєї справи.

Чоловіки в день Харитини виготовляли валянки (Повстя́ники (або ва́лянки, валянці, повстяки́). Зазвичай така робота виконувалася з піснями. Увечері влаштовувалися ігри, навколо панували веселощі, звучав спів дівчат і хлопців.

Прядка була найважливішим атрибутом для жінки. З неї починалося життя людини, вона підкладалася під немовля в момент відсікання пуповини. Вважалося, що прядка це хороший оберіг для будинку від нечисті та хвороб.

Селяни шанували ткацьке ремесло не менше землеробства, тому присвятили цьому напрямку чимало загадок, деякі з них дійшли й до наших днів.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел