16 вересня народився Микола Петрович Щербак

Стрімкий злет молодого й перспективного вченого у науковому та адміністративному плані розпочався з 1965 р., коли він очолив відділ абсолютного віку і ядерних процесів, який 1969 р. у ході створення Інституту геохімії і фізики мінералів (ІГФМ) АН УРСР було трансформовано у відділ геохімії ізотопів і радіогеохронології.

З 1977 року  науковець призначений директором цього інституту. В період 1976-1983 років ‒ науковий секретар Відділу геології, геохімії та геофізики АН УРСР.

Микола Петрович Щербак обіймав посади голови комісії Національного стратиграфічного комітету України, керівника Мінералогічної комісії Карпато-Балканської геологічної асоціації (1975-1995), голови Міжнародної проблемної комісії з геохронології.

Загалом опублікував понад 400 наукових робіт, серед них 6 монографій, які стосуються головним чином питань петрогенезису і геохронології гірських порід України. Підготував 15 кандидатів і 5 докторів наук. Головний редактор «Мінералогічного журналу». Засновник єдиної в Україні ізотопно-геохронологічної лабораторії з визначення віку гірських порід K-Ar, Rb-Sr, U-РЬ та Sm-Nd методами.

Визнанням фундаментальності отриманих результатів стало присудження вченому Державної премії УРСР в галузі науки і техніки за цикл праць «Петрогенезис і геохронологія формацій Українського щита» (1981) і Державної премії України за цикл праць «Геохімія, петрологія і рудоносність докембрію України» (1998).

З переліку основних праць М. Щербака випливає, що в центрі його наукових інтересів були і є геохронологія, геохімія, геологія та петрологія докембрію Українського щита. Він першим увів у ізотопну геохронологію поняття реперних ізотопних дат і дійшов висновку про необхідність цілеспрямованого проведення радіогеохронологічних досліджень для вирішення загальногеологічних, стратиграфічних, металогенічних завдань і датування геологічних процесів.

Академік Микола Щербак вів активну роботу на міжнародному рівні: з 1980 р він брав участь у всіх сесіях Міжнародного геологічного конгресу, працював за Міжнародною програмою геологічної кореляції, у Карпато-Балканській геологічній асоціації, у Міжнародній стратиграфічній комісії та Міжнародній проблемній раді з ізотопної геології і геохронології, підтримував наукові зв'язки з академіями наук Індії, Китаю, Німеччини, Словаччини, Угорщини та інших країн.

Вражає перелік країн, на міжнародних форумах у яких він виступав з науковими доповідями з геології і геохронології України: Швейцарія (1969), Німеччина (1970, 1989), Бельгія (1971), Чехословаччина (1972, 1976), Велика Британія (1973, 1986), Франція (1974, 1980), Індія (1978), Канада (1978, 1989), США (1978, 1989), Болгарія (1979, 1984, 1987), Румунія (1981), Угорщина (1982, 1987), Японія (1982, 1992), Монголія (1985), Греція (1994), Норвегія (1999) тощо. Визнанням його високого наукового авторитету стало керівництво Всесоюзною комісією з ізотопної геохронології при АН колишнього СРСР (1979–1991).

Всебічність та багатогранність наукової й організаційної діяльності вченого відзначено Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Почесною грамотою Кабінету міністрів України, орденом «Знак пошани» і кількома медалями; йому надано почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

У підсумку великою заслугою академіка Миколи Щербака можна вважати створення ним потужної ізотопно-геохронологічної школи в Україні. Він виховав багато кандидатів і докторів наук, які успішно працюють у науці й на виробництві в Україні та за її межами.

Помер 18 січня 2018 року у Києві на 94 році життя.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Перевірено: вересень, 2025