4 липня народився Петро Панч
Український письменник Петро Йосипович Панч [справж. – Панченко] народився 4 липня 1891 року в місті Валках на Харківщині. Дитинство письменника, про яке він зворушливо писав у книзі «На калиновім мості», було багатим на життєві враження. З п'ятнадцяти років Петро пішов працювати. Спершу служив у Народному домі, переписував папери і розносив пакети, а згодом ‒ писарчуком в агента земського страхування. Сімнадцятирічним юнаком Панч уперше залишає рідну домівку та їде до Харкова шукати долі. Працює на посаді писарчука у канцелярії Інституту шляхетних дівчат.
У Харкові Петро Панч потрапляє в коло студентської молоді. Він відвідує загальноосвітні курси, дуже багато читає. Проте згодом залишає місто й вступає до Полтавського землемірного училища, одразу після закінчення якого у 1915 році його було мобілізовано в армію. Навчається на прискорених курсах в Одеському артилерійському училищі, дістає офіцерське звання прапорщика артилерії та опиняється на фронті Першої світової війни.
Восени 1921 року Петро Панч демобілізувався і повернувся у рідне місто Валки, де працював землеміром. На цей час припадає і початок літературної діяльності Панча. Одна за одною виходять його книжки «Там, де верби над ставом», «Гнізда старі» (1923), «Поза життям» (1924), «Солом'яний дим» (1925), «Мишачі нори» (1926), збірка повістей «Голубі ешелони» (1928) та інші.
У 1939−1940 роках він очолював Львівську письменницьку організацію. У роки Другої світової війни працює в Уфі потім − головним редактором літературного відділу радіостанції «Радянська Україна» в Москві. Творчий доробок письменника цих років – книга оповідань «Рідна земля», «Гнів матері», книга фейлетонів «Зозуля», «Кортить кумі просо». 1935 року вийшов перший роман Петра Панча під назвою «Облога ночі», 1954 р. ‒ роман «Гомоніла Україна».
«Повістю минулих літ» Петра Панча став роман «На калиновім мості». Цей твір відзначений Шевченківською премією. Він є своєрідним сплавом автобіографічного, документального та художнього матеріалу.
Творчість для дітей ‒ окрема сторінка в доробку письменника. Ще 1922 року він написав невеличкий етюд «Свистуни», а в 1924 році в журналі «Червоні квіти» з'явилося оповідання «Портрет». У 1930-х роках Петро Панч пише для дітей і про дітей: «Малий партизан», «Будемо літати», «Син Таращанського полку», а також «Гиля, гуси», «Вовчий хвіст», «Будемо літати» (1935), «Гарні хлопці» (1959), «Для вас і про вас» (1965) та інші.
Помер Петро Панч 1 грудня 1978 року в місті Києві.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел