4 липня народився Петро Панч

Український письменник Петро Йосипович Панч [справж. – Панченко] народився 4 липня 1891 року в місті Валках на Харківщині. Дитинство письменника, про яке він зворушливо писав у книзі «На калиновім мості», було багатим на життєві враження. З п'ятнадцяти років Петро пішов працювати. Спершу служив у Народному домі, переписував папери і розносив пакети, а згодом ‒ писарчуком в агента земського страхування. Сімнадцятирічним юнаком Панч уперше залишає рідну домівку та їде до Харкова шукати долі. Працює  на посаді писарчука у канцелярії Інституту шляхетних дівчат.

У Харкові Петро Панч потрапляє в коло студентської молоді. Він відвідує загальноосвітні курси, дуже багато читає. Проте згодом залишає місто й вступає до Полтавського землемірного училища, одразу після закінчення якого у 1915 році його було мобілізовано в армію. Навчається на прискорених курсах в Одеському артилерійському училищі, дістає офіцерське звання прапорщика артилерії та опиняється на фронті Першої світової війни.

Восени 1921 року Петро Панч демобілізувався і повернувся у рідне місто Валки, де працював землеміром. На цей час припадає і початок літературної діяльності Панча. Одна за одною виходять його книжки «Там, де верби над ставом», «Гнізда старі» (1923), «Поза життям» (1924), «Солом'яний дим» (1925), «Мишачі нори» (1926), збірка повістей «Голубі ешелони» (1928) та інші.