22 листопада ‒ День пам'яті жертв голодоморів 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років. Цьогоріч ця дата припадає на 22 листопада. 

Визнання Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом українського народу законодавчо закріплено Законом України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року. Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом. Це був нечуваний злочин проти українського народу, факт існування якого замовчувався упродовж багатьох десятиліть.

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації та, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних селян-підприємців, але й цілі покоління селян-трударів. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Питання кількості людських втрат України від Голодомору й досі залишається відкритим. Через 91 рік після Голодомору-геноциду росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову – знищити українську націю як таку. Для цього окупанти масово вбивають і депортують українців, руйнують міста. І в 1932-1933 роках, і нині Росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору. Путін застосовував повномасштабне військове вторгнення. За ним як складники геноцидної політики почалися терор, масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство, воєнні облоги, депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей). Інформаційні кампанії періоду Голодомору та нинішньої російської агресії дуже схожі. І тоді, і тепер росія розвернула масштабні дезінформаційні та пропагандистські кампанії для підготовки російської аудиторії до скоєння чи схвалення звірств, а також приховування злочинів.

Як тоді, так і нині росія розраховує на атмосферу байдужості на заході, силу страху перед своєю міццю та намагається створити паралельну штучну інформаційну реальність, далеку від дійсності. Та сьогодні весь цивілізований світ допомагає Україні, а ми, українці, маємо власну державу, Збройні сили, згуртовані та всі разом працюємо на перемогу. І завдяки цьому успішно протистоїмо путінському геноциду. Ми українці – незламний народ нашої Батьківщини, і не дамо ворогу повторити жахливу трагедію давниною майже в століття! Наразі перед українським суспільством надзвичайно актуальним залишається питання гідного вшанування пам'яті жертв Голодомору.

В умовах нинішньої російської агресії наша пам'ять про Голодомор-геноцид 1932-1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам'ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

Закликаємо усіх згадати в Загальнонаціональній хвилині мовчання 22 листопада о 16.00 про мільйони людських життів, які Україна втратила через Голодомор і масові штучні голоди. Відвідайте у цей день місця пам’яті жертв Голодомору у своєму населеному пункті. Просимо також із настанням темряви запалити свічки пам'яті на підвіконнях – у домівках, офісах. Адже кожен вогник у вікні – це свідчення того, що ми, живі, пам'ятаємо про померлих, це вияв нашої скорботи та віри в майбутнє. Хвилина мовчання не змінить Вашого життя, а запалена свічка на підвіконні чи столі не зіпсує інтер'єру Вашого дому. Головне, що ми пам'ятаємо про всіх загиблих. Вони у наших серцях... Назавжди.

Де б ви не були, запаліть Свічку пам'яті!

Пам’ятаємо злочин сталінського геноциду та його жертв!

Єднаймося, тому що єдність є запорукою нашої перемоги. Роз'єднаність і непорозуміння стали причиною втрати українцями власної держави у 1920-х, її окупації більшовиками і та вчинення злочину геноциду. Але зараз Україна і світ – інші. Ми маємо власну державу та Збройні сили, підтримку світу, військову, фінансову, дипломатичну допомогу. І найголовніше – згуртованість народу. Тому ми вистоїмо й переможемо.

Пам'ятаємо! Єднаймося! Переможемо!

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: листопад, 2025