28 грудня народився Данило Кирилович Заболотний

1891 року Заболотний переїхав до Києва, де вступив на третій курс медичного факультету Київського університету та продовжив дослідження з бактеріології, кафедри загальної та експериментальної патології. Приймав участь у розробці санітарно-гігієнічних заходів у Києві, заснував у Кам`янці-Подільському бактеріологічну лабораторію. Разом з колегою І. Г. Савченко, провів на собі ризикований експеримент – перевірив дію протихолерної сироватки на власному організмі. Результати експерименту, що довели ефективність протихолерних щеплень були відомі за кордоном.

Велике значення в становленні вченого Заболотного як епідеміолога зі світовим ім′ям, мала його активна участь у протиепідемічних експедиціях під час вивчення спалахів чуми в Китаї, Ірані, Месопотамії, Киргизьких степах, Поволжі, Туркестані, Шотландії, Маньчжурії, Португалію, Марокко тощо. При Імператорському інституті експериментальної медицини міста Петербург, організував першу на території Російської імперії самостійну кафедру бактеріології, яку очолював майже 30 років.

Водночас Данило Кирилович не поривав зв`язків з Україною. Він переймався станом медицини в республіці. Звертав увагу на недостатню кількість вищих та середніх медичних закладів, де майбутні медики навчалися рідною мовою. 1921 року Заболотний обґрунтовував необхідність організації вищого навчального закладу у Вінниці.

Науково-педагогічну діяльність Заболотного було високо визнано в Україні та світі. 1922 року Данила Кириловича було обрано дійсним членом Української академії наук. Наступного року він став член-кореспондентом Академії наук СРСР, 1926 року – дійсним членом цієї академії. В травні 1928 року Заболотного Д.К. обрано президентом Всеукраїнської академії наук (ВУАН). Ім’я Данила Кириловича Заболотного присвоєно Інституту мікробіології та епідеміології НАН України.

З 1968 року Національна академія наук України присуджує премії імені академіка Д. К. Заболотного за видатні досягнення в галузі мікробіології, вірусології, епідеміології та зоології. Цієї премії автор може вшановуватися лише раз у житті. Про міжнародне визнання, здобуте вченим у боротьбі з інфекційними хворобами людини, свідчить французький орден Почесного Легіону, одержаний Данилом Кириловичем від Інституту Пастера в Парижі.

Данило Кирилович намагався своє життя віддавати людям, жив для інших. Овдовівши, учений всиновив 13 дітей та дав їм освіту.

Ім'ям вченого названо вулицю в місті Києві. Будинок-садибу, що на Вінниччині в селі Заболотне, де народився Данило Кирилович, облаштовано як його меморіальний музей.

Він був одним із кращих у світі знавців епідеміології чуми. Д. К. Заболотний значною мірою сприяв остаточному викоріненню чуми в Росії, був організатором та першим директором (з 1928 р.) Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР, який зараз має його ім'я, президентом Академії наук УРСР. Опублікував понад 200 наукових праць.

Помер Д.К. Заболотний 16 грудня 1929 р. на 62-му році життя. Смерть настала від ускладнення після грипу, яке, на жаль, не змогли подолати лікарі.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел