8 липня народився Лесь (Леонід) Степанович Танюк

Український режисер театру та кіно, театрознавець, мистецтвознавець, перекладач, публіцист, педагог, громадсько-політичний, культурний та державний діяч Лесь Степанович Танюк народився 8 липня 1938 року в Києві у родині вчителів. Під час Другої світової війни трирічним хлопчиком потрапив разом із батьками до німецьких концтаборів. Після повернення родині не дозволили жити в Києві, і Танюки переїжджають на батьківщину батька, у м. Луцьк Волинської обл. У повоєнні роки після закінчення школи працював ливарником-формувальником на Луцькому механічно-ливарному заводі. Захоплювався театром, навчався у культосвітньому технікумі. У 1963 р. закінчив режисерське відділення Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Ставив спектаклі у Львівському, Одеському, Харківському драматичних театрах.

Один із організаторів та протягом 1989‒2014 рр. ‒ голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В. Стуса. У березні 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради України. Один із ініціаторів заборони КПУ в 1991 р. У 1995 р. очолив Всеукраїнський Комітет з підготовки суду над КПУ «Нюрнберґ-2», а в 1996 р. став координатором однойменного депутатського об'єднання у Верховній Раді України. Голова Комітету з питань культури та духовності (2002–2006), член Президії Центрального Проводу НРУ, заступник Голови НРУ, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, заслужений діяч мистецтв України, почесний професор Харківського Інституту культури, керівник акторського й режисерського курсів у Київському театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого. Лесь Танюк був багаторічним незмінним Головою Національної спілки театральних діячів України (1991-2016).