7 червня народився Костянтин (Кость) Віталійович Широцький (Шероцький)

Кость Шаргородський поширював українізацію на теренах України, викладаючи історію українського мистецтва XIII‒XV ст. на кафедрі історії мистецтва історико-філологічного факультету Українського народного університету в Києві (1917-1918). Згодом йому запропонували посаду виконувача обов'язків екстраординарного професора на кафедрі історії українського мистецтва в Кам'янець-Подільському українському університеті, де він пропрацював два останні роки свого життя (1918-1919).

К. В. Широцький ‒ один з фундаторів дослідження регіональної історії, краєзнавства, вивчення окремих історичних подій і археології теренів України. Також він здійснив вагомий внесок у дослідження історії походження національних кольорів і державної символіки, українського друкарства, книговидавництва, книготоргівлі й розвитку діяльності вітчизняних музеїв.

Наукові інтереси Костянтина Віталійовича охоплюють дослідження регіональної історії, краєзнавства, історії декоративного й сакрального мистецтва, етнографії, фольклору, друкарства, гончарства, малярства, археології, церковної та світської архітектури, народних звичаїв та обрядів. У подальшій творчості наш земляк досліджував мистецьку спадщину Т. Г. Шевченка, збирав матеріали про древній Київ. У пресі були опубліковані статті Костянтина Віталійовича «Шевченко ‒ портретист», «Гравюри Т. Шевченка», «Шевченко ілюстратор», «Шевченко і Брюллов», в яких автор підкреслював етапне значення Тараса Григоровича в історії українського мистецтва, виділяв його вклад у розвиток окремих видів і жанрів - портретного й жанрового живопису, книжкової і станкової графіки.

Також брав участь у громадсько-просвітницькій роботі, був членом багатьох організацій, товариств, партій, викладав у трьох університетах, публікував праці, розвідки, статті та рецензії практично у всіх найвідоміших часописах свого часу.

Вчений залишив по собі наукову спадщину обсягом 177 опублікованих праць і статей, понад 30 рукописів фундаментальних досліджень української історії й культури та краєзнавчих розвідок і близько 30 рецензій поточної мистецтвознавчої літератури.

Костянтин Широцький мав власне особливе трактування щодо діяльності гайдамацького ватажка С. Чалого, причин виникнення гайдамацького руху в 1768 р., відносин Венеції з українським гетьманом Б. Хмельницьким у 1650 р., окремих аспектів декабристського руху в Україні, незаконної русифікації українського духовенства, наслідків Переяславської Ради 1654 р. для України тощо.

Як фольклорист, К. Широцький мав відношення до проведення археологічних досліджень Дністровського Пониззя, зокрема, Бакоти, скіфських й слов'янських городищ біля с. Немирів Брацлавського повіту і у с. Ташлик Гайсинського повіту на Поділлі, новознайдених стародавніх печер з похованнями у Києві та розкопок на території Десятинної церкви тощо.

Він здійснив систематизацію й класифікацію самобутніх орнаментальних мотивів писанок, вишивок, пасік і кахлів, колядок та щедрівок, народних звичаїв та повір'їв.

Доля відвела йому короткий життєвий вік ‒ 33 роки. Костянтин Віталійович Широцький помер 13 вересня 1919 року. Похований він в селі Білоусівка на Вінниччині.

Одна з вулиць Вінниці названа на честь Костя Широцького.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: червень, 2025