7 червня народився Костянтин (Кость) Віталійович Широцький (Шероцький)
Український мистецтвознавець, етнограф, фольклорист, краєзнавець, громадський та політичний діяч Костянтин Віталійович Широцький народився 7 червня 1886 року в с. Вільшанка, нині Крижопільського району Вінницької області. Закінчив подільську семінарію, Кам'янецьку мистецько-промислову школу. Талановитий хлопець у 1906 році вступив до Петербурзького університету на історико-філологічний факультет, вивчав там український та російський живопис, графіку, архітектуру, досліджував витоки декоративного мистецтва в Україні, зокрема на Поділлі. У Петербурзі закінчив Археологічний інститут (1911) й університет (1912). У 1915 р. Костянтин Віталійович здобув магістерське звання.
У наукових колах Широцького починають визнавати, як фахового спеціаліста з історії культури України. Протягом наступних двох років викладає як приват-доцент на кафедрі історії та теорії мистецтва у Петербурзькому університеті (1915‒1917), де він читав курс лекцій з історії стародавнього київського й галицького мистецтва. Також, за допомогою лекцій у нелегальному українському університеті «Наша школа» (Петроград, 1914‒1915), пропагував серед молоді регіональну історію та культурні надбання української нації.
Кость Шаргородський поширював українізацію на теренах України, викладаючи історію українського мистецтва XIII‒XV ст. на кафедрі історії мистецтва історико-філологічного факультету Українського народного університету в Києві (1917-1918). Згодом йому запропонували посаду виконувача обов'язків екстраординарного професора на кафедрі історії українського мистецтва в Кам'янець-Подільському українському університеті, де він пропрацював два останні роки свого життя (1918-1919).
К. В. Широцький ‒ один з фундаторів дослідження регіональної історії, краєзнавства, вивчення окремих історичних подій і археології теренів України. Також він здійснив вагомий внесок у дослідження історії походження національних кольорів і державної символіки, українського друкарства, книговидавництва, книготоргівлі й розвитку діяльності вітчизняних музеїв.
Наукові інтереси Костянтина Віталійовича охоплюють дослідження регіональної історії, краєзнавства, історії декоративного й сакрального мистецтва, етнографії, фольклору, друкарства, гончарства, малярства, археології, церковної та світської архітектури, народних звичаїв та обрядів. У подальшій творчості наш земляк досліджував мистецьку спадщину Т. Г. Шевченка, збирав матеріали про древній Київ. У пресі були опубліковані статті Костянтина Віталійовича «Шевченко ‒ портретист», «Гравюри Т. Шевченка», «Шевченко ілюстратор», «Шевченко і Брюллов», в яких автор підкреслював етапне значення Тараса Григоровича в історії українського мистецтва, виділяв його вклад у розвиток окремих видів і жанрів - портретного й жанрового живопису, книжкової і станкової графіки.
Також брав участь у громадсько-просвітницькій роботі, був членом багатьох організацій, товариств, партій, викладав у трьох університетах, публікував праці, розвідки, статті та рецензії практично у всіх найвідоміших часописах свого часу.
Вчений залишив по собі наукову спадщину обсягом 177 опублікованих праць і статей, понад 30 рукописів фундаментальних досліджень української історії й культури та краєзнавчих розвідок і близько 30 рецензій поточної мистецтвознавчої літератури.
Костянтин Широцький мав власне особливе трактування щодо діяльності гайдамацького ватажка С. Чалого, причин виникнення гайдамацького руху в 1768 р., відносин Венеції з українським гетьманом Б. Хмельницьким у 1650 р., окремих аспектів декабристського руху в Україні, незаконної русифікації українського духовенства, наслідків Переяславської Ради 1654 р. для України тощо.
Як фольклорист, К. Широцький мав відношення до проведення археологічних досліджень Дністровського Пониззя, зокрема, Бакоти, скіфських й слов'янських городищ біля с. Немирів Брацлавського повіту і у с. Ташлик Гайсинського повіту на Поділлі, новознайдених стародавніх печер з похованнями у Києві та розкопок на території Десятинної церкви тощо.
Він здійснив систематизацію й класифікацію самобутніх орнаментальних мотивів писанок, вишивок, пасік і кахлів, колядок та щедрівок, народних звичаїв та повір'їв.
Доля відвела йому короткий життєвий вік ‒ 33 роки. Костянтин Віталійович Широцький помер 13 вересня 1919 року. Похований він в селі Білоусівка на Вінниччині.
Одна з вулиць Вінниці названа на честь Костя Широцького.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел