Embedded Files
«Гнат Юра ‒ найбільш м'який, скромний і делікатний з усіх режисерів театру і кіно. З усіх, з ким мені доводилося працювати.» Бучма А.
Український актор, режисер, талановитий перекладач, драматург та інсценізатор, викладач і письменник Гнат Петрович Юра народився 8 січня 1888 р. в с. Федварі (нині с. Підлісне Кіровоградської області) у селянській родині. В родині побутувала легенда про те, що їхнім предком був солдат наполеонівської армії, що примандрував на Херсонщину й там і залишився, а прізвище Юра походить від назви Юрських гір.
У 1898 р. Гнат закінчив земську школу, згодом влаштувався на службу в нотаріальну контору. Родина хлопця була хоч і небагата, але дуже творча, тож акторські здібності хлопця виявились доволі рано. Сценічну діяльність почав у 1904 р. в аматорському гуртку в Єлизаветграді, з 1907 р. ‒ на професійній сцені у складі трупи С. Максимовича. Грав у Львівському театрі товариства «Руська бесіда» (1913-1914 рр.), Київському молодому театрі (19141917 рр.).
Гнат Петрович Юра – один із засновників Нового українського драматичного театру ім. І. Франка у Вінниці (1920 р.), який згодом став театром ім. І. Франка. З 1923 р. працював у Харкові ‒ разом із М. Крушельницьким. У 1940 р. Гнатові Юрі було надано звання народного артиста СРСР. З 1946 р. – професор Київського театрального інституту.
Гнат Юра майже 60 років працював на сцені, зіграв понад сто ролей. Він творець великої галереї сценічних образів. Тут і Герасим Калитка («Сто тисяч» Карпенка-Карого), і Лорензаччо з однойменної п'єси А. де Мюссе, Фігаро з «Весілля Фігаро» Бомарше, блискучі ролі в п'єсах Карпенка-Карого: Терешко Сурма з «Суєти» і Стьопочка Крамарюк з «Житейського моря», знаменитий Мартин Боруля з однойменної комедії, а також Йосиф Швейк із «Пригод бравого солдата Швейка» за Я. Гашеком ‒ улюблена роль, зіграна Гнатом Юрою на сцені Театру ім. Франка понад триста разів. «...Всією душою я полюбив образ невдачливого, але глибоко душевного і людяного Швейка. Він зразу ж став близьким мені і рідним... Його хитринка, його кмітливість, його віра в людину такі близькі українському характерові. Усією своєю істотою, усіма своїми вчинками, сподіваннями й прагненнями він ‒ плоть від плоті й кров від крові свого народу...».
Як режисер поставив понад 200 вистав: «Іван Гус», «Гайдамаки» за Т. Шевченком (1921 р.), «97» М. Куліша (1924 р.), «Дон Карлос» Шиллера (1936 р.), «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1937 р.), «Украдене щастя» І. Франка (1940 р., 1956 р.), «Ой не ходи, Грицю...» (1938 р.), «Маруся Богуславка» М. Старицького (1941 р.), «Макар Діброва» (1948 р.), «Калиновий гай» (1950 р.) О. Корнійчука, «Дума про Британку» Ю. Яновського (1957 р.), «Свіччине весілля» І. Кочерги (1960 р.) та ін. Гнат Юра показав себе і як талановитий кіноактор. Знявся у фільмах «Прометей» (1936 р.), «Кармелюк» (1939 р.), «Тарас Шевченко» (1951 р.) та ін.
Понад тридцять років викладав у Київському інституті театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. Свій сценічний досвід і традиції української режисури передавав студентам. Автор книжок «20 років» (1940 р.), «Режисер у театрі» (1962), «Життя і сцена» (1965 р.), статті «Молодий театр» (1991 р.). Помер 18 січня 1966 р. в Києві.
Неповторні, яскраві образи, які створив талановитий актор та його оригінальні режисерські постановки, без перебільшення, увійшли до вагомих здобутків українського театру. Тож пам’ять про славетного українця назавжди залишилась у людських серцях, в історії нашої культури.
В 1967 році у Святошинському районі Києва на честь Гната Юри названа вулиця і станція швидкісного трамвая. На вул. Ольгинській, 2/1 в Києві, де в 1944-1966 роках жив артист, в 1969 році встановлено меморіальну дошку (бронза, барельєф; скульптор Ю.Л. Синькевич, архітектор А.А. Сницарев). Також меморіальна дошка встановлена в місті Олександрії на фасаді міського Палацу культури (колишнього театру) міста.
В селі Підлісне (Федвар), зараз Кропивницького району Кіровоградської обл. встановлений пам'ятник-погруддя.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: січень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse