Embedded Files
6 січня 1846 року є датою заснування Кирило-мефодіївського братства ‒ унікального товариства української інтелігенції, що проіснувало менше півтора року, але мало величезний вплив на українське національне відродження ХІХ століття. Назва братства була посиланням на християнських діячів IX століття Кирила і Мефодія, що відомі як творці слов'янської писемності.
Кирило-Мефодіївське товариство (Україно-слов'янське товариство, Кирило-Мефодіївське братство) ‒ українська таємна політична організація, яка спиралася на традиції українського визвольного й автономістського руху. Таємне товариство складалося з 12 українських інтелігентів. Багато з них були вихованцями та співробітниками Київського та Харківського університетів.
Ініціаторами створення братства і його засновниками виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич.
До братства також входили О. Маркович, О. Навроцький, І. Посяда, Д. Пильчиков, О. Тулуб, М. Савич. Згодом чисельність братства сягнула 12 осіб.
Знаком братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846».
Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням:
побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ;
створення демократичної конфедерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності та суверенності;
знищення царизму і скасування кріпосного права і станів;
встановлення демократичних прав і свобод для громадян;
зрівняння у правах усіх слов'янських народів щодо їхньої національної мови, культури та освіти.
Кирило-мефодіївці розглядали слов'ян як єдиний народ, відводячи українському суспільству ключову роль у створенні слов'янської конфедерації (зв'язки з братством підтримували 100 осіб з Польщі, Литви, Чехії, Білорусі, Росії, України). Програма братства мала риси соціальної утопії.
Ідеалом братства стала соціальна рівність.
Г. Андрузький створив «Начерки Конституції Республіки» ‒ модель федеративної слов'янської республіки, яка передбачала створення семи автономних штатів, включаючи Україну з Галичиною, Кримом і Чорномор'ям, Сербію, Болгарію, Бессарабію, Польщу.
Інших поглядів дотримувалися М. Костомаров, П. Куліш, В. Білозерський, О. Маркович, О. Тулуб, Д. Пильчиков: вони вважали, що тривала просвітницька діяльність і реформи здатні забезпечити успіх політичних і соціальних перетворень. Організація проіснувала до березня 1847 р.
Значення Кирило-Мефодіївського братства полягає у тому, що воно було першою спробою української інтелігенції вдатися до політичної боротьби.
Братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала дороговказом для його наступників.
Принципово важливим було і те, що Кирило-Мефодіївське братство стало самостійним і самобутнім політичним формуванням, яке організаційно не підпорядковувалося, а ідеологічно не повторювало політичних настанов жодної з загальноросійських суспільних течій. Це позитивно вплинуло на національну свідомість.
Кирило-Мефодіївське братство діяло до кінця березня 1847 р.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: січень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse