27 серпня ‒ День українського сала

Як ви думаєте, які страви української національної кухні є найбільш відомими? Швидше за все, борщ з пампушками, горілка і, звичайно, сало. Про цей продукт ходить величезна кількість кумедних історій, які в більшості своїй пов'язані саме з українцями. І тільки в нашій країні щороку 27 серпня святкується День сала.

Мета такого свята ‒ привернути увагу до традиційної української кухні та продуктів, зокрема до сала, яке є одним з символів української кухні. Цей день був започаткований у 2015 році й відтоді став традиційним.

Сало не рідко жартома називають національним продуктом, що є в кожній українській оселі, символом України  та навіть українською валютою.

Любов українців до сала виправдана не тільки його смаком, а ще й корисними властивостями, які підтвердили експерти. У складі цього продукту є вітаміни А, Е, D, F, мікроелемент селен. Один з найбільш цінних компонентів ‒ арахідонова кислота, яка стимулює роботу головного мозку та серцевого м'яза, покращує роботу нирок, виводить з крові зайві холестеринові згустки. Сало містить незамінні омега-3 поліненасичені жирні кислоти, потрібні для утворення оболонок довкола нейронів і протидії запальним процесам.

Дієтологи вважають, що любов до сала пояснює довголіття української нації. Відомо, що наші предки вживали сало майже кожен день, за виключенням посту. Багато хто вважає, що українці поїдають цей продукт кілограмами та вживають його щодня. Але проведене в Європі опитування показало, що українці займають лише 13 позицію у переліку країн, де споживають цей продукт.

Сало й сьогодні використовується не лише як цінний висококалорійний продукт, але і як незамінний харчовий дорожній запас, що не псується навіть за високої температури повітря. Сало, товчене з часником, є однією з найпопулярніших приправ до борщу. А ще є сало в шоколаді. Це такий вид цукерок із шоколаду, копченого сала і вершкового масла. До страви звичайно подають вино або лікер. Сало в шоколаді стало популярним на початку XXI століття. 

Згадка про сало й фіксація цього слова міститься у вірменському манускрипті VII століття «Опис хозарської трапези».

На території України здавна вирощували свиней, а також полювали на вепрів. В «Руській правді» й уставних грамотах часів Київської Русі згадується про широке використання м'яса й сала свиней в порівнянні з іншими продуктами. Одним з факторів вибору Князя Володимира християнства над мусульманство, як релігії Київської Русі : «Но се ему бЂ не любо: ... о неяденьи мясъ свиныхъ» («Повість минулих літ», 986 р.).

Іван Нечуй-Левицький в «Кайдашевій сім’ї» описав сало, як живу істоту: «В хаті було тихо, тільки в печі на жару шкварчала ринка з вишкварками так сердито та голосно, неначе кричало десять бабів разом, вхопившись за коси. Сало шипіло, як змія, булькотало, кувікало, як свиня в тину, геготало, як гуска, гавкало, як собака, пищало, скреготало, а далі ніби завило: ґвалт, ґвалт! Ринка, вся промочена салом, зайнялась. Сало загуло й підняло здоровий огняний язик. лизнуло челюсті і загуло вітром в комині».

Сало згадав Котляревський в «Енеїді» як «одне із ласощів на столі царя Латина»:

«З отрібки баба, шарпанина,

Печена з часником свинина,

Крохналь, який їдять пани…»

У вірші Сергія Олексієнка сало представлене як цілющий продукт, що забезпечує силу та довголіття при вживанні з перцем, часником та іншими інгредієнтами. А у творах Павла Глазового, як-от вірш «Українське сало», воно може бути використане для створення комічних або патріотичних образів, підкреслюючи його зв'язок з українцями.

Сало може порівнюватися з іншими продуктами або природними явищами, щоб надати йому нових відтінків значення. Наприклад, в оповіданні української письменниці, казкарки, журналістки Зірки Мензатюк вовк порівнює ковбасу з птицею чи звіром.

Є українські народні казки «Заяче сало», «Сало з зайця», «Казка про Вовка, що знайшов шматок сала», «Як осінь сало забрала».

У народних українських піснях, байках, анекдотах часто згадується ця вельми калорійна страва. Ще є багато приказок та прислів'їв про сало: «Дурне сало без хліба», «Кукурудзу посієш до дощу - матимеш сало до борщу»,  «Ласий на гроші, як кіт на сало», «Живу добре: сало їм, на салі сплю, салом укривають».

«Перший і єдиний у світі» музей-ресторан «Сало» відкрито 2011 року у Львові художником Борисом Бергером. Музей – це постійний діючий артцентр, де проходять концерти й фестивалі сучасного мистецтва, літературні читання, перформанси, виставки відомих українських і закордонних художників, скульпторів, відеоарт, фотовиставки, покази моди.

Основна робота – інсталяція «Серце із сала». До великого пульсуючого серця, зробленого із сала, приєднані трубки, підключені до системи, яка вимірює швидкість ударів. В скляній коробці підтримують сталу температуру, аби продукт не розтопився і не зіпсувався. Роботу вже занесли до книги рекордів України як найбільше у світі серце із сала.

Смакуйте сало з хлібом, з огірками, помідорами, цибулею й часником, додавайте до борщу й капусняку на столі! Смажте на салі картоплю та яєчню, заправляйте салом куліш, смакуйте шкварками, додавайте до ковбас та вигадуйте нові власні рецепти. І хай все буде в міру та обов’язково смачно!

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел  

Оновлено: серпень, 2025