Embedded Files
«Той, хто прочитає твори Івана Багмута, назавжди залишиться вдячний йому за ті хвилини радості, які може дати тільки справжнє мистецтво, справжня художня література.» Бичко В.
Український письменник, прозаїк Іван Андріанович Багмут народився 7 червня 1903 року в селі Бабайківці Дніпропетровської області. Навчався спочатку в Новомосковській чоловічій гімназії, продовжував освіту в учительській семінарії, яку закінчив 1921 року. Деякий час він вчителював у рідному селі, а згодом переїхав до Харкова. У 1922 році став студентом Харківського сільськогосподарського інституту, потім здобув літературну освіту. Наприкінці 20-х років Іван Багмут багато подорожував. На матеріалах цих подорожей написав кілька книг нарисів: «Подорож до Небесних гір», «Карелія», «Вибухи на Півночі» та ін.
За вигаданим звинуваченням у 1935 році письменника було засуджено на 6 років позбавлення волі. Відбував покарання у республіці Комі. Термін заслання закінчився у 1941 році. Після звільнення був начальником геологорозвідувальної партії. Коли почалася Друга світова війна, письменник попросився на фронт. Але 1943 року Івану Андріановичу у результаті тяжкого поранення ампутували ногу. Довелось починати нове життя. Але Іван Андріанович ніколи не скаржився на життя, був наполегливим і довів лікарям, що може мандрувати. Невдовзі вирушив спочатку на Кубу, потім в Японію, Індію та по Середземному морю.
Твори Багмута – це цілий світ, своєрідна колекція людських доль, пристрастей життя. Автор збірок оповідань «Гарячі джерела» (1947), «Оповідання» (1951), «Шматок пирога» (1957), «Злидні» (1958), «Знак на стіні» (1961); повістей «Щасливий день суворовця Криничного» (1948), «Господарі Охотських гір» (1949), «Служу Радянському Союзу» (1950), «Блакитне плесо» (1959), «Записки солдата», «Подвиг творився так» (1961), «Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим» (1964), «Життєпис слухняного хлопця» (1968); п’єс «Дорога мамочка» (1952), «Степи цвітуть» (1959).
Останні роки свого життя Іван Андріанович був членом правління обласної письменницької організації. Брав активну участь у розв'язанні всіх важливих питань, пов'язаних з мистецьким вихованням творчої молоді. Часто зустрічався з авторами, багато часу віддавав їхнім рукописам, поєднуючи високу вимогливість рецензента і щиру людську доброзичливість. Він не шкодував теплих слів, коли зустрічався з обдарованою людиною. Іван Багмут нагороджений літературною премією імені Лесі Українки 1973 року.
Помер Іван Андріанович Багмут 20 серпня 1975 р. в м. Харкові.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: червень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse