5 листопада народився Яків Іванович Щоголів

Після віршів, надрукованих у 1843-1844 рр. в альманасі «Молодик» через негативну критику В. Бєлінського, його вірші з'явились аж в 1860 р. під назвою «Первоцвіт Щоголева» за сприянням Т. Шевченка в альманасі П. Куліша «Хата» (1860), і то давно написані. Сучасники згадували, що Шевченко захоплювався віршем «Гречкосій» («У полі»), який називав «Казаночком». Цей вірш зацікавив Л. Мея, який тоді перекладав Шевченкові твори, і він переклав російською. Музичні крила поезії дав Алоїз Єдлічка.

Тридцятирічний (1846-1876) антракт закінчився активною поетичною діяльністю 80-90-х рр. В цей час він чимало друкувався в збірниках та журналах України російської і в Галичині: «Луна» (1881), «Рада»(1883) «Складка», «Зоря» тощо.

Яків Щоголів був одним з представників Харківської школи романтиків. Його часто називають «спізненим романтиком». Головним джерелом творчого натхнення автора був фольклор та поезія Т. Шевченка. Змальовуючи народні портрети й різнобарвні картини, він урізноманітнив ліричне віршування.

У творчому доробку Якова Івановича багато віршів, у яких поет опирається на народні вірування у відьом, вовкулаків, лоскотарочку, у квіт папороті («Климентові млини», «На полюванні», «Ніч під Івана Купала», «Рибалки», «Вовкулака», «Лоскотарочка»). Вони стилізовані на взірець народних пісень.

У деяких творах («Ткач», «Кравець», «Мірошник»)  Яків Іванович Щоголів оспівував ремісницький побут та ремісницьку працю.

Велика кількість поезій майстра пера присвячена романтичному зображенню історичного минулого України, насамперед Запорізької Січі й козаччини («Січа», «В степу», «Запорозький марш», «Орел», «Орлячий сон» тощо), образам запорожців. Його козакофільська романтика перейнята песимістичною тугою за минулим, за зниклою «останньою Січчю». Низка поезій присвячена образам української природи («Травень», «Осінь», «Степ», «Після бурі» тощо).

Окремі вірші Якова Івановича позначені соціальними мотивами («Струни», «Завірюха», «Пожежа», «Маруся», «Бурлаки» та ін.). Багато віршів поета покладено на музику, і вони увійшли в пісенний народний репертуар («Пряха», «Черевички», «Зимовий вечір»).

У 1883 р. Яків Щоголів видав збірку поезій «Ворскло», яка включала 75 поезій, написаних в більшості своїй в 1876-1882 рр. Збірка була видана власним коштом поета в 1883 р. у Харкові. Всі вірші подані в хронологічному порядку. Виняток поет зробив тільки для вірша «Струни», поставивши його на початку збірки як поетичний заспів до неї.

У 1898 р., вже посмертно, вийшла друга збірка «Слобожанщина». Це сталося саме у день чину похорону поета.

Поет велику кількість віршів написав для дітей.

У своїх пейзажних поезіях Яків Іванович зумів засобами слова передати звукові, кольорові, дотикові відчуття, виступив знавцем та любителем рідної української природи, із глибокою повагою та зачаруванням постають у його поезіях образи рослин, птахів та звірів. Природу Я. Щоголів називає цікавою книгою, з неї багато дечого можна навчитись і дорослому, і дитині.

У житті Яків Іванович зазнав чимало горя. Він поховав дочку і сина, на старості років сам багато хворів. Останні роки життя провів у Харкові.

Помер Яків Іванович Щоголів 8 червня 1898 року в Харкові.

На честь письменника названі вулиці в містах: Дубно, Львові, Одесі, Кривому Розі, Суми, а також і провулки в Охтирці, Києві, Дубно.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел