10 лютого народився Василь Вишиваний (Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбурґ-Лотаринзький)
Український військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський ерцгерцог династії Габсбургів, полковник Легіону Українських Січових Стрільців, борець за незалежну Україну, найбільш цікава постать ХХ століття у європейській і українській історії Василь Вишиваний народився 10 лютого 1895 року в місті Пули на острові Лошинь (сучасна Хорватія). Він походив з роду австрійських імператорів – Габсбургів, а саме з гілки Габсбургів – Лотаринзьких.
Вільгельм Габсбург-Лотрінґен був представником однієї з монарших династій Європи, яка на початку ХХ ст. стояла на чолі Австро-Угорщини. Його батько і старший брат претендували на польський монарший престол у разі розпаду імперії. Навчався у Віденському реальному училищі та Терезіанській військовій академії (м. Вінер-Нойштадт). Окрім військової справи Вільгельм вивчав літературу та мови, серед яких обрав вільним факультативом українську.
У 1915 р. він закінчив військову академію, став лейтенантом Збройних сил Австро-Угорської імперії й отримав призначення до уланського полку, більшість вояків якого були українцями.
Василь Вишиваний – псевдонім, який дали йому українські вояки під час Першої світової війни. Як член імператорської родини він входив до складу сенату, де і познайомився з українськими парламентарями, зокрема головою Української Парламентарної Репрезентації Євгеном Петрушевичем, а також з провідними українськими політиками Австро-Угорщини. Внаслідок спілкування та юнацьких подорожей гуцульськими селами він полюбив українську культуру, звичаї, пісні. Невдовзі вивчив українську мову і навіть писав вірші українською. Досконало володів німецькою, італійською, англійською, французькою, іспанською, українською, польською, російською мовами.
У 1916 р. як депутат австро-угорського парламенту, познайомився з низкою українських політиків і почав лобіювати українські інтереси на високому політичному рівні. Під час укладання Берестейської угоди 1918 р. Вільгельм Габсбург завдяки своїм зв’язкам в австрійських урядових колах надавав суттєву допомогу українській делегації. А потім, згідно з підписаною угодою, опинився в Україні у складі німецько-австрійського військового контингенту.
На чолі одного з формувань перебував у Херсоні й Олександрівську. Там набував авторитету у місцевих мешканців, співпрацював з «Просвітою», відвідував знакові місця козацької слави, а також зблизився з деякими командирами Армії УНР, які пропонували йому долучитися до повалення гетьмана П. Скоропадського і навіть стати на чолі Української Держави. Але цю пропозицію він категорично відхилив.
Австрійська влада обмежувала діяльність архікнязя в Україні, відкликавши його до Відня. В 1918 р. В. Вишиваний повернувся в Україну і відправився разом з легіоном Українських січових стрільців воювати на південь України. Після повалення гетьманату Скоропадського в грудні 1918 р. Вільгельм Габсбург-Вишиваний почав співпрацювати з урядом Директорії. Він отримав звання полковника УНР і у вересні 1919 р. був призначений головою відділу закордонних зв’язків Головного управління Генерального Штабу УНР. Приїхавши до Кам'янця-Подільського, де в той були час розташовані керівні установи Директорії, Вишиваний, використовуючи своє знання іноземних мов, налагодив для цієї цілі контакти з військовими місіями держав Західної Європи та розпочав формування військових шкіл для армії УНР.
Однак діяльність В. Вишиваного в армії Директорії була нетривкою. Він край негативно ставиться до бажання очільника Директорії журналіста С. Петлюри, давати вказівки бойовим офіцерам. Після того, як він дізнався про укладену Петлюрою у квітні 1920 р. Варшавську угоду з Польщею, за якою визнавалась приналежність західноукраїнських земель, і зокрема Галичини, до Польщі, в знак протесту подав у відставку і виїхав до Чехословаччини. У березні 1921 р., після перенесеного тифу, він, нарешті, прибув до Відня, де написав антипольську статтю з гострою критикою укладеної Петлюрою Варшавської угоди, назвав її «неприродною».
Опинившись в еміграції, Вільгельм Габсбург брав активну участь у житті української діаспори. В 1921 р. він був обраний головою управи Українського національного вільного козацького товариства, в якому започаткував випуск газети «Соборна Україна». Вільгельм постійно цікавився подіями в Україні, так і діяльністю багаточленних українських емігрантських організацій, які після знищення Незалежності України виникли в різних країнах Світу. Використовуючи своє ім’я, він активно робив спроби в різних країнах Європи, вплинути на європейських політиків, заохочуючи їх до підтримки української справи. Постійно зустрічався з провідними діячами української еміграції: Євгеном Петрушевичем, Павлом Скоропадським, Євгеном Коновальцем та іншими, заради об’єднання їхніх зусиль в боротьбі за відновлення Незалежності України. До кінця життя Василь Вишиваний вважатиме себе українцем.
Під час Другої Світової війни він рішуче відмовився від співпраці з нацистами та знаходився під наглядом Гестапо. Після війни, проживаючи в англійській зоні окупованої Австрії, Вільгельм Габсбург налагодив контакти з представниками ОУН та УПА з Романом Новосадом та Миколою Лебедем та іншими. Після війни Вільгельм заснував власний лакофарбовий завод у Відні, де оженився, мав двох синів – Піча і Франца.
26 серпня 1947 р. Вишиваного викрали працівники радянської секретної служби СМЕРШ в англійській зоні окупації Відня і доправили до Карлсбадської в'язниці, де велося попереднє слідство. Василь Вишиваний був звинувачений у зв’язках з ОУН, співробітництві з французькою і англійською розвідками. Йому винесли вирок – 25 років ув’язнення у Володимирській тюрмі у Москві. Але до місця відбуття покарання він не потрапив. 18 серпня 1948 р. після різкого погіршення стану здоров’я помер у лікарні Лук'янівської в'язниці. Місце його поховання досі невідоме.
Австрійський ерцгерцог Василь Вишиваний – борець за Україну, палкий патріот з Україною в серці! Він прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією і любов’ю до України…Це дійсно непересічна і дуже яскрава історична постать, з насиченою життєвими подіями, але вельми трагічною долею…
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел