20 квітня ‒ Міжнародний день кліматичної фантастики (International Cli-Fi Day)

Міжнародний день кліматичної фантастики (International Cli-Fi Day) відзначається 20 квітня щороку і присвячений художній літературі про зміну клімату, жанру, окремому від наукової фантастики. Кліматична фантастика розповідає історії та показує фільми, які стосуються глобального потепління, висвітлюючи ризики зміни клімату так, як не можуть освітні чи новинні інформаційні джерела.

День відзначається на згадку 20 квітня 2013 р., коли термін кліматична фантастика «cli-fi» вперше увійшов до загальновживаних засобів масової інформації. Того дня Національне громадське радіо (NPR) у вихідному виданні зробило п'ятихвилинний радіосегмент для опису романів та фільмів, що стосуються спричинених людиною кліматичних змін.

Автор терміну – журналіст Ден Блум. День інформує громадськість про романи та фільми cli-fi, як про засіб розповісти людству про небезпеки, з якими ми будемо стикатися у майбутньому за умови глобального потепління, якщо нічого не вчинимо зараз, щоб зупинити цей процес.

Кліматична фантастика (cli-fi) – це література, що стосується змін клімату та глобального потепління. Це невелика частина від науково-фантастичного або спекулятивно-фантастичного жанру. Жанр включає наукову фантастику та антиутопічну (дистопія) або утопічну художню літературу. Зміст творів жанру – уявне потенційне майбутнє на основі того, як людство реагує на виклики, спричинені зміною клімату. Такі технології, як кліматична інженерія або практики адаптації до клімату, часто мають важливе місце в роботах, що вивчають їх вплив на суспільство.

 Cli-fi – це вигадка про кліматичні зміни на планеті. Ще до того, як ми знали, що наша планета повільно нагрівається внаслідок людської діяльності, яка створює вуглецеві викиди (особливо спалювання бензину та інших видів викопного палива) ‒ навіть до цього деякі автори досліджували глобальні зміни клімату у своїх романах.

В межах України, література про екологічні проблеми, письменниками не розкрита.

Наукова бібліотека ДБТУ знайомить з деякими авторами, які досліджували глобальні зміни клімату у своїх творах.

 У 1889 р. Жюль Верн у романі «Купівля Північного полюса» представив зміни клімату внаслідок нахилу земної осі, а у романі «Париж ХХ століття» автор описав раптовий спад температури.

Піонери сучасного cli-fi – англійський прозаїк Дж. Дж. Баллард створив декілька романів, що стосуються кліматичних стихійних лих: у «Вітрі з нізвідки» (1961) цивілізація зменшується постійними ураганними вітрами, а «Утоплений світ» (1962) описує майбутнє талих крижаних шапок і підвищення рівня моря, спричинене сонячною радіацією. Роман «Палаючий світ» (1964) представив кліматичну катастрофу ‒ посуху через порушення циклу опадів внаслідок промислового забруднення.

Видатні представники жанру: Майкл Крайтон «Страх страху»; Маргарет Етвуд трилогія «Орикс і Крейк», «Рік потопу», «Маддам»; Кім Стенлі Робінсон трилогія «Наука в столиці»; Барбара Кінгсолвер «Поведінка польоту»; Клайв Кусслер «Арктичний дрейф»; Ієн Мак'юен «Сонячна енергія»; Джанетт Вінтерсон «Кам'яні боги»; Паоло Бацигалупі «Водяний ніж»; Майя Лунде «Історія бджіл»;  Елізабет Колбертт «Шосте вимирання»; Беа Джонсон «Дім ‒ 0 відходів» та інші.

Література є дуже мультифункціональною і в питаннях екології зокрема. Якщо ми її зведемо до якоїсь однієї функції, вона перестане бути цікавою. Суть цієї літератури ‒ змусити нас подивитися на ці питання під іншим кутом, спробувати осмислити те, що ми читаємо. Люди, які читають ‒ це люди, які більше і думають, і є великий шанс, що ці роздуми призведуть до подальших дій і формування запиту на інше життя, інше середовище, як в наших містах, так і в країні та світі. Кожен із нас у своєму щоденному житті, у побуті може докластися до того, щоб найпесимістичніші прогнози науковців справдились лише на сторінках кліматичної фантастики.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: квітень, 2025