Embedded Files
Український етнограф, історик, архівіст, фольклорист, поет, композитор, музикознавець, філантроп, музикант Андрій Миколайович Маркович народився 21 листопада 1830 року в Прилуцькому повіті Полтавської губернії. Він походив із дворянського роду Маркевичів, яким у 1888 р. було надано дозвіл змінити прізвище на Маркович. Родина Марковичів була шляхетною, аристократичною та освіченою. Батько – Микола Маркевич, вчений-енциклопедист, джерелознавець, колекціонер, поет; мати Уляна Олександрівна – сестра дружини літератора Павла Анненкова. Бібліотека родини сягала 12 тис. рукописів різними мовами; був домашній театр, який часто відвідували митці, серед яких Т. Шевченко, П. Куліш, В. Забіла.
До 1888 року він та його предки писалися Маркевичами. Однак з 1888 року, з огляду на його клопотання, йому та його нащадкам було дозволено іменуватися Марковичами.
А. Маркович здобув гарну домашню освіту. Закінчив факультет правознавства Санкт-Петербурзького університету. Андрій Миколайович зробив карколомну кар'єру – обіймав посади від дійсного статського радника до сенатора.
Знаний державний діяч, А. Маркевич був фундатором низки закладів. Разом із А. Рубінштейном заснував Петербурзьку консерваторію. Як помічник президента Імператорського філантропічного товариства і віцепрезидент Російського музичного товариства створив 20 відділень товариства, зокрема в Харкові, Києві, Одесі, та музичні школи при них.
Завдяки клопотанням Марковича у 1866 р. було затверджено «Статут музичних училищ», а консерваторії визнано першорядними навчальними закладами.
Сам блискучий віолончеліст, Маркевич часто виступав на благодійних концертах.
Андрій Миколайович Маркович – знавець музики, він обробляв українські народні пісні, 25 із яких уміщено у 2-му томі «Записок о Южной Руси» Панька Куліша (С.-Петербург, 1857 р.).
Від 1898 р.А. Маркевич – голова Товариства ім. Т. Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Південної Росії, які вчаться у закладах вищої освіти С.-Петербурга.
З Тарасом Шевченком А. М. Маркевич познайомився у Москві у 1858 р, згодом листувався з поетом. З ініціативи Маркевича у 1906 р. зі справи Кирило-Мефодіївського братства, що перебувала в архіві Департаменту поліції, вилучено автографи Т. Шевченка (зокрема збірка «Три літа»), які В. Доманицький вперше вмістив до «Кобзаря» (С.-Петербург, 1907). Згодом їх передано до Музею українських старожитностей ім. Василя Тарновського Чернігівського губернського земства (Чернігів).
Згодом посприяв повному виданню «Кобзар» Т. Г. Шевченка за редакцією Василя Доманицького, 1907. До цього видання ввійшли врятовані Маркевичем твори Шевченка.
Автор збірки українських народних пісень, покладених на ноти («Народные украинские напевы, положенные на фортепиано», 1860).
Невдовзі Маркович очолив Шевченківське товариство в Петербурзі, яке допомагало знедоленим українцям здобувати освіту в столиці імперії. Окрім того, Андрій Миколайович власноруч вилучив зі справи Кирило-Мефодіївського братства автографи Тараса Григоровича.
Помер Андрій Маркович у 77 років, 24 березня 1907 року. Похований в Санкт-Петербурзі.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse