18 січня народився Володимир Боніфатійович  Антонович 

Закінчив історико-філологічний (1860 р., здобув ступінь кандидата.) факультет Київського університету Св. Володимира. Під час навчання входив у таємну організацію польської молоді в університеті ‒ Тройницьку спілку. Після закінчення навчання деякий час працював лікарем в Чорнобилі та в Бердичеві.

У студентські роки Володимир Антонович читав козацькі рукописи, твори Т. Шевченка, П. Куліша, А. Скальковського, етнографічні збірки, які вплинули на його життєву орієнтацію та наукові студії, подорожував з товаришами пішки Волинню, Поділлям, Київщиною, Холмщиною, Катеринославщиною та Херсонщиною.

У 1861 р. В. Б. Антонович перейшов у православ'я, одружився з Варварою Іванівною Міхельс. Працював викладачем латинської мови та історії у 1-й Київській гімназії, активно займався науковою діяльністю, був обраний деканом історико-філологічного факультету університету Св. Володимира.

Володимир Боніфатійович один з організаторів Київської громади (1861 р.), головний редактор «Тимчасової комісії для розгляду давніх актів» (1864-1880 рр.), професор Київського університету (з 1878 р.), член-кореспондент Російської академії наук (з 1901 р.).

Володимир Антонович ‒ один із засновників товариства Нестора-літописця при університеті та його голова з 1881 р.. Брав участь у створенні журналу «Киевская старина» (1882).

Першу історичну працю Володимир Антонович написав 1863 року. Це була вступна розвідка «О происхождении казачества» до «Архива Юго-Западной России». У своїх працях Володимир Антонович уникав синтези, документально досліджуючи окремі історичні явища. Лише у своїх науково-популярних лекціях («Бесіди про часи козацькі в Україні» (1897); «Виклади про часи козацькі в Україні» (1912) Антонович дав загальний огляд української історії від часів формування козаччини. Володимир Антонович був видатним українським громадським діячем.

Належачи до так званих «хлопоманів», він надрукував у відповідь польському публіцистові Зенону Фішеві (псевдонім Падалиця) відому статтю «Моя исповедь» (1862), в якій задекларував негативну роль для України історичної Польщі, чим викликав зливу ненависті й злоби. Першим виступив із концепцією споконвічності української самобутності (доводив, що українці є окремим, самодостатнім народом, а не «південною гілкою єдиного руського народу»), увів у науковий обіг термін «Україна-Русь».

В. Б. Антонович викладав в університеті Св. Володимира протягом 30 років. Його лекції з історії Галицької Русі, Великого князівства Литовського, українського козацтва, джерелознавства та допоміжних дисциплін, разом з апробованими в університеті історичними семінарами, сприяли широкому залученню на ниву дослідницької роботи молодих істориків

Володимир Боніфатійович створив українську археологію як науку. Розробив нову методику ведення розкопок. Автор понад 300 праць з історії, археології та етнографії України. Організатор археологічних з'їздів в Україні.

За ініціативою Володимира Антоновича в 1897 р. засновано всеукраїнську політичну організацію, яка в 1904 р. перетворилася на Українську демократичну партію.

Останні роки життя В. Антонович працював у Ватиканському архіві, де знаходив багато матеріалів з історії України, збирав документальні відомості для історико-географічного словника України (залишився невиданим), продовжував активно займатися археологічними дослідженнями. За рік до смерті почав диктувати Д. Дорошенку (згодом відомому українському історикові) автобіографічні «Спомини».

Помер Володимир Боніфатійович Антонович 21 березня 1908 року.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел 

Оновлено: січень, 2025