28 жовтня народився Майк Йогансен (справжнє ім'я Михайло Герва́сійович Йогансен)

Йогансен був справжнім поліглотом: знав старогрецьку, латину, німецьку і французьку. Самостійно вивчив англійську та іспанську, знав скандинавські і слов'янські мови. У 30-х роках XX ст.  викладав у Харківському інституті народної освіти загальне мовознавство. Крім того, у нього спостерігався нахил до математичних наук, був вправним і у точних науках, мав енциклопедичні знання «про все на світі”.

Навколо Майка Йогансена гуртувалися талановиті митці – Юрій Яновський, Микола Бажан, Юрій Смолич, Василь Еллан-Блакитний. Близькі стосунки пов’язували його з Миколою Хвильовим та Володимиром Сосюрою. Дружба з Олександром Довженком зав’язалася зі спільного захоплення полюванням та рибалкою.

Про себе як про українського поета він заявив 1921 року публікаціями в журналі «Шляхи мистецтва», збірниках «Жовтень» і «На сполох», альманахові «Штабель». Саме того ж року вийшла перша поетична книжка «Д’горі». Згодом побачили світ «Кроковеє коло», «Доробок» «Ясен», «Поезії» та інші збірки.

Спілкуючись з Василем Елланом, Миколою Хвильовим, Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою та іншими харківськими письменниками, Йогансен разом з ними писав перші маніфести «Української пролетарської літератури», видавав альманахи, заснував першу організацію українських пролетарських письменників «Гарт» (1922).

У 1925 році став одним із засновників ВАПЛІТЕ (літературне об'єднання «Вільна академія пролетарської літератури»), згодом очолив «Техно-художню групу А» (1928–1931), що складалася з літераторів, які відійшли від ВАПЛІТЕ. З його ініціативи з'явився журнал-альманах «Літературний ярмарок», а пізніше – «Універсальний журнал». У 1934 році – став членом Спілки радянських письменників України.

1925-го вийшов пригодницький роман Майка Йогансена під псевдонімом Віллі Вецеліуса «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших», який мав шалену популярність. Кожний розділ роману виходив окремим випуском. Цьому твору судилося стати справжнім бестселером, бо протягом року загальний наклад книжок становив сто тисяч примірників.

У цей час Майк Йогансен відкрив для себе кіно. З Юрком Тютюнником вони написали сценарій фільму «Звенигора». Стрічку знімав Олександр Довженко. Він вніс зміни до сценарію, тому Йогансен відмовився від авторства. Після цього їхня дружба згасла.

Майк Гервасійович був філологом широкого діапазону. Він складав граматики та словники, досліджував фольклор, був майстром пародій, епіграм, літературних містифікацій, працював у жанрі нарису і «химерної прози» («Подорож ученого доктора Леонардо...»), писав літературознавчі праці («Елементарна наука віршування», «Аналіз фантастичного оповідання» та інші), працював над сценаріями для кіно, перекладав з усіх європейських мов, твори Шиллера, Шекспіра, Едгара По. На питання «Чому ви пишете українською мовою?», відповідав: «Бо я не живу в Ірляндії, не живу в Тамбові».

З кінця 30-х років Майк Гервасійович став писати оповідання для дітей: «Жабка», «Кіт Чудило», «Собака Джек», «Хитра качка», «Старий вепр», «Собака Джан» та інші оповідання. Усі вони про природу, типову чи незвичну поведінку тварин, яку помітило гостре, спостережливе око письменника. У кінці життя Майк Йогансен написав першу частину автобіографічного роману «Югурта». Але до читачів цей твір не дійшов, бо був конфіскований цензурою. Написати другу частину роману письменник не встиг.

18 серпня 1937 року Йогансен був звинувачений в антирадянській діяльності і заарештований. На допитах тримався з гідністю: не «топив» побратимів по перу, не приховував своїх політичних поглядів. Зберігся запис з його словами: «…говорив, що «Остап Вишня – ніякий не терорист. Що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади».

24 жовтня 1937 року письменника  звинуватили, в тому, що він з 1932 року був учасником антирадянської націоналістичної організації, яка ставила за мету повалення Радянської влади методами терору і збройного повстання, завербував чотири особи для участі в повстанні, погодився особисто взяти участь у повстанні проти керівників компартії та радянського уряду.

26 жовтня 1937 року на закритому засіданні Військова колегія Верховного суду СРСР винесла вирок: «Йогансена М. Г. засудити до вищої міри кримінального покарання – розстрілу з конфіскацією всього майна, яке належить йому особисто. Вирок остаточний і на підставі Постанови ЦВК СРСР від 4 грудня 1934 підлягає негайному виконанню».

27 жовтня 1937 року письменника розстріляли у Лук'янівській в'язниці Києва. Його символічна могила знаходиться на Лук'янівському цвинтарі. Архівні документи свідчать, що тіло письменника було таємно поховане у Биківнянському лісі. Майк Йогансен був повністю реабілітований лише 28 березня 1958 року.

За 17 років письменник видав 8 збірок поезій, 10 книг прози, 4 книжки для дітей, 2 – з літературознавчими працями. У своїй прозовій спадщині письменник також залишив шість книжок про подорожі, виступивши зачинателем жанру нарису у вітчизняній журналістиці. Він ніколи, як свідчили його друзі-письменники, не планував свою роботу наперед, не складав планів творів, навіть не знав, чим закінчить твір, коли починав його писати. Юрій Смолич відзначав, що Йогансен «писав і втілював у твори – в поезії, прозі, драматургії, лише незначну, зовсім мізерну частину того, що «само собою» придумувалось у його геніальній голові». Перше перевидання творів Майка Йогансена після реабілітації – добірка поезій – відбулася у 1989 році.

120-та річниця з дня народження Майка Йогансена відзначалася на державному рівні.

У місті Одеса провулок Олександра Невського 5-й перейменували на провулок Майка Йогансена. У Харків вулицю Лермонтовську перейменували на вулицю Майка Йогансена.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел