Embedded Files
Українська письменниця (прозаїк, поетеса), публіцистка та історикиня, кандидатка історичних наук Іванченко (справжнє прізвище Іванова) Раїса Петрівна народилася 30 листопада 1934 р. в м. Гуляйполе, тепер Запорізької області. Дитинство і юність Раїси Іванченко минули в Гуляйполі, де вона успішно навчалася. Згодом перед нею постав вибір життєвого шляху, й вона вирішила продовжити батькову стезю (який був викладачем української мови та літератури) тільки з корективою – поступивши до історичного факультету Київського університету.
А 1957 року Раїса Іванченко закінчила історичний факультет Київського університету. Спробувала себе на журналістській ниві: у червні – жовтні 1957 року – завідувачка відділу інформації редакції газети «Молодь України», у 1957-1965 роках працювала в редакції іномовлення Українського радіо. А вже 1967 року вона закінчила аспірантуру Київського університету. Того ж року захистила кандидатську дисертацію «Місце Михайла Драгоманова у суспільно-політичному русі Росії та України в другій половині 19 століття».
За публікації, присвячені Михайлові Драгоманову, зокрема повість «Передчуття весни» (1970), монографію «Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (друга половина 19 століття)» (1971), роман «Клятва» (1971), зазнала критики партійного та радянського керівництва (адже з 1966 року їй нав`язали членство в КПРС).
Відчувши в собі науково-педагогічні схильності, Раїса Іванченко полишає журналістські спроби й повністю присвячує себе педагогіці (викладання історії) та творчій стезі (літературі). Уже від 1967 року вона викладала в Київському університеті: у 1967-1987 роках – асистентка, старша викладачка, доцентка кафедри історії України, у 1987-1993 роках – доцентка кафедри історії народів Росії. І з 1994 року – доцентка, потім ще й професорка кафедри теорії та історії культури України – Київського інституту культури (нині – Київський національний університет культури та мистецтв). Від 1996 року Раїса Петрівна професорка і завідувачка кафедри суспільних наук Київського міжнародного університету.
З часів здобуття Незалежності України – Раїса Іванченко полинула у вир громадсько-суспільних процесів. Так з 1994-1996 роках була головою Київської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Від 1998 року головує в благодійному братстві святої княгині Ольги при Українській православній церкві Київського патріархату.
Раїса Іванченко опублікувала понад 100 наукових праць з української історії, в т. ч. присвячених М. Драгоманову, суспільно-політичним рухам 60-90-х рр. 19 ст., а також низки посібників та ін. Вона – автор численних прозових і поетичних творів, історичних романів: «Гнів Перуна» (1982), «Золоті стремена» (1984), «Зрада або Як стати володарем» (1988), «Отрута для княгині» (1995) та ін.; збірок повістей і оповідань: «Любити не просто» (1976), «Не розминись із собою» (1980) та ін.; збірок поезій «Наче тисячу літ живу» (1998), «Колесо часу» (2002).
Авторка циклу радіопередач «З історії української державності» (1993-1994, 2001), «Історія без міфів» (2001-2003) та ін. За її участі підготовлено кілька історико-документальних телефільмів: «Драгоманов», «Титан», «Історія Чорноморського флоту» (1995).
Письменниця – лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996). Нагороджена багатьма орденами та медалями.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse