20 жовтня – Міжнародний день кухаря і кулінара

Професійне свято кулінарів і кухарів порівняно молода подія. Міжнародний день кухарів був заснований лише у 2004 році. Це відбулося з ініціативи та за активної участі Всесвітньої асоціації кулінарних спільнот, в яку тоді входило вже близько 8-ми мільйонів представників цієї прекрасної кухарської професії з безлічі країн світу.

Кулінарія – так звали десяту музу – покровительку кухарської справи в Стародавньому Римі. Професія кухар розвивалася разом з цивілізацією. Перші кухарі з’явилися на землі без сумнівів з появою самого людства, інакше як можна пояснити, що ми все ще не померли з голоду. Для знаходження їжі первісні люди об'єднувались у племена, разом займались мисливством, землеробством. Перші страви виглядали просто як обпалені на відкритому вогнищі напівсирі шматки м'яса або риби. Вогнем люди користувалися як мінімум з середнього палеоліту, але це не були кухарі.

З моменту приготування їжі на вогнищі пройшло немало часу. Людина зрозуміла, що їжа робить вплив і на його шлунок, і на зовнішність, і на психічний стан. Про перших кухарів ‒ професіоналів, що заробляють таким ремеслом на життя, свідчать відмітки грецької цивілізації на острові Крит 2600 року до н.е. Для солдатів царя їжу готував з добірних продуктів спеціально найнятий майстер кулінарної справи. Можна сміливо передбачити, що в більш давніх культурах Єгипту, Фінікії та Шумер також були професійні кулінари, що працювали для сімей знатних людей і правителів.

Могутня середньовічна Європа високо цінувала своїх кухарів. У Франції кухарями вищих рангів ставали лише знатні люди. У Німеччині з 1291 року шеф-кухар був однією з чотирьох найважливіших фігур при дворі.

В Україні приготування їжі довгий час було справою суто сімейною. Можна сказати, що це вміння передається з покоління в покоління. Багатовіковий досвід і практика приготування їжі зробили це мистецтво надзвичайно віртуозним. Відала нею, зазвичай, найстарша за віком жінка в княжій сім’ї. Історія розвитку української кухні має тісний зв'язок з кухнею інших слов'янських народів. Запозичивши страви та вироби, українська кулінарія змінила технологію їх приготування, тому багато страв набули зовсім іншого, особливого смаку. А українська кухня залишається самобутньою та оригінальною. Народна кулінарна мудрість враховує й основні вимоги щодо раціонального харчування людини.

Розвиток професійної кулінарії пов'язаний з появою підприємств поза домашнього харчування. Виникли вони ще в Древній Русі. Спочатку це були корчми (від слов'янського кореня «корм»), в яких подорожні могли знайти притулок і їжу. Потім з'явилися придорожні корчми (від латів. «trakt» – дорога, потік) – готелі з обіднім залом і кухнею. Одночасно поряд з корчмами у великих містах стали з'являтися ресторани (від фр. «restauration» ‒ відновлення). Згадаємо українських кухарів, котрі працювали в напівтемних підвалах корчми та ресторанів, та невідомих працівників, що залишили нам у спадок кулінарне мистецтво. Без них не було б нашої кулінарії, не було б страв, котрі зараз залишаються гордістю української кухні.

Професія кухаря надзвичайна – творча і водночас дуже відповідальна, важка і неймовірно цікава. Він готує і бажано – смачно. Також кухар розробляє карти зі стравами, меню в ресторанах чи кафе, а якщо це шеф-кухар, то ще й слідкує за усією командою та керує процесами на кухні. А ще кухар відповідає за миття та підготовку продуктів, чистоту на кухні та дотримання санітарних норм, сервірування страв, відгуки клієнтів. Співпрацює з офіціантами та метрдотелем.

Професія «Кондитер» – складна і потребує не лише естетичного смаку та художніх здібностей від робітника, але й багатьох знань то вмінь. Вона передбачає як ручну, так і механізовану роботу за допомогою автоматичних приладів та устаткування. Кондитер у роботі має засвоїти багато способів та видів основних та підсобних робіт, має справу з великою кількістю сировини: борошно, цукор, яйця, жири, какао, горіхи ароматизатори, барвники і тому подібне. Кондитер проводить дуже багато різноманітних операцій: фільтрацію, вимірювання сировини, виготовлення тіста за рецептурою, регулювання температури, випікання, при цьому дотримується необхідних технологічних процесів. Професія кухаря і кондитера бажана в будь-якій галузі.

Хороший фахівець з приготування їжі та кондитерських виробiв потрібен скрізь: у пологовому будинку, дитячому саду, на заводі, в сучасному офісі та шикарному ресторані. Що треба для того, щоб стати хорошим кухарем. Передусім – талант. Скільки страв відомі людству? Десять тисяч? Двадцять? Злічити це досі не вдавалося нікому. У нього завжди є шанс придумати свій оригінальний рецепт нової, ще не скуштованої світом страви!

Приготування їжі це унікальний процес – скаже будь-який кухар. Рецепт є лише якоюсь загальною картою приготування страви. Смак, вірніше баланс смаків, тонкощі та момент, в який необхідно виробляти ті чи інші дії з продуктами й приправами – це ціла симфонія. Професійний кухар, як диригент, успіх якого залежить не тільки від його знань і досвіду, але і від особливого таланту і чуття. Робота кухаря вимагає від людини не тільки гарного терпіння. Крім цього необхідно гарне здоров’я, гарна освіта і навички. Опанувати цим мистецтвом самостійно практично неможливо – завжди потрібен приклад і порада людини, яка вміє готувати.

У момент військового вторгнення росії в Україну заклади громадського харчування, ресторани, кафе тощо, замість того, щоб закрити свій бізнес і виїхати з країни, навпаки, направляють свої можливості та зусилля на благо держави. Українські кухарі забезпечують харчування різних верств населення – нужденних, пенсіонерів, військовослужбовців, волонтерів, вимушених переселенців, лікарів. Бійці невидимого фронту або кухонні війська України – так себе нині називають співробітники закладів громадського харчування, кафе, ресторанів. Кропітка і душевна робота наших кухарів помітна і наразі має попит.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел