20 квітня народився Ґео Шкурупій
Український поет-футурист, один з лідерів українського літературного авангарду 1920-х років Ґео (Георгій) Данилович Шкурупій народився 20 квітня 1903 року в м. Бендери. Дитинство провів на Поділлі. Мати вчителювала, батько був залізничним машиністом. Закінчивши Другу Київську класичну гімназію (1920), вступив на медичний факультет Київського університету, де провчився лише рік. Згодом 2 місяці провів в Інституті зовнішніх зносин. Служив на залізниці, працював редактором і сценаристом кінофабрики, співпрацював з редакцією газети «Більшовик».
1920 р. Ґео Шкурупій дебютував у літературно-мистецькому альманаху «Гроно» прозовим твором «Ми». Захоплений авангардним мистецтвом, письменник виступає з теоретичними статтями про футуризм, бере участь у літературних дискусіях. Перші збірки його поезій ‒ «Психотези. Вітрина третя» (1922) та «Барабан. Вітрина друга» (1923), написані в стилістиці футуристичної поетики.
Як і більшість літераторів того часу, Ґео Шкурупій був учасником багатьох літературних об'єднань, які з’являлися і зникали, трансформувалися, змінювали назви та декларації намірів. Серед найвідоміших, з якими пов'язується ім’я Ґео Шкурупія – «Комкосмос» («Комуністичний космос», Київ, 1921), Аспанфут («Асоціація панфутуристів», Київ, 1921‒1924), АсКК («Асоціація комуністичної культури», Київ/Харків, 1924‒1925), ВАПЛІТЕ (Харків, 1926‒1927), «Нова генерація» (Харків, 1927‒1931).
Брав участь у багатьох літературних диспутах, декларуючи нові мистецькі принципи в літературі та нещадно критикуючи Миколу Зерова та інших неокласиків за їхню вірність класичним традиціям. Автор збірок оповідань: «Пригоди машиніста Хорна» (1925), «Монгольські оповідання» (1930); збірок віршів: «Море» (1927), «Для друзів-поетів ‒ сучасників вічності» (1929), поеми «Зима 1930 року» (1934); романів: «Двері в день» (1929), «Жанна-Батальйонерка» (1930), «Міс Андрієна» (1934) та ін. Працював редактором і сценаристом на кінофабриці (за його сценаріями навіть було знято два фільми), редагував альманах «Нова генерація», у якому вперше був надрукований сценарій «Землі» Олександра Довженка, робота в редакції урядової газети й повернення з Харкова до Києва через «квартирне питання», координація роботи київського відділення панфутуристів.
3 грудня 1934 року його заарештовано за звинуваченням у приналежності до «київської терористичної організації ОУН». Його засудили до «10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна». Дружину, Варвару Базлс із сином Георгієм як родину ворога народу виселили з Києва. Самого ж обвинуваченого заслали відбувати покарання на Соловках.
Через три роки, 25 листопада 1937 р. особлива трійка – сесія Ленінградського НКВД – засудила до розстрілу велику групу арештантів Соловецької тюрми – 509 осіб разом зі Г. Шкурупієм. Вирок було виконано 8 грудня 1937 р. Точне місце поховання поета досі невідоме.
Тільки через 19 років, у 1956 р., за заявою дружини поета Варвари Іванівни, кримінальну справу Ґео Шкурупія було переглянуто, а його самого – реабілітовано (посмертно).
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел.