20 квітня народився Ґео Шкурупій

Брав участь у багатьох літературних диспутах, декларуючи нові мистецькі принципи в літературі та нещадно критикуючи Миколу Зерова та інших неокласиків за їхню вірність класичним традиціям.  Автор збірок оповідань: «Пригоди машиніста Хорна» (1925), «Монгольські оповідання» (1930); збірок віршів: «Море» (1927), «Для друзів-поетів ‒ сучасників вічності» (1929), поеми «Зима 1930 року» (1934); романів: «Двері в день» (1929), «Жанна-Батальйонерка» (1930), «Міс Андрієна» (1934) та ін. Працював редактором і сценаристом на кінофабриці (за його сценаріями навіть було знято два фільми), редагував альманах «Нова генерація», у якому вперше був надрукований сценарій «Землі» Олександра Довженка, робота в редакції урядової газети й повернення з Харкова до Києва через «квартирне питання», координація роботи київського відділення панфутуристів.

3 грудня 1934 року його заарештовано за звинуваченням у приналежності до «київської терористичної організації ОУН». Його засудили до «10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна». Дружину, Варвару Базлс із сином Георгієм як родину ворога народу виселили з Києва. Самого ж обвинуваченого заслали відбувати покарання на Соловках.

Через три роки, 25 листопада 1937 р. особлива трійка – сесія Ленінградського НКВД – засудила до розстрілу велику групу арештантів Соловецької тюрми – 509 осіб разом зі Г. Шкурупієм. Вирок було виконано 8 грудня 1937 р. Точне місце поховання поета досі невідоме.

Тільки через 19 років, у 1956 р., за заявою дружини поета Варвари Іванівни, кримінальну справу Ґео Шкурупія було переглянуто, а його самого – реабілітовано (посмертно).

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: квітень, 2025.