13 лютого народився Микола Вербицький
Видатний український письменник, громадський діяч, поет Микола Андрійович Вербицький народився 13 лютого 1843 в Чернігові у дворянській родині. Батько був секретарем Чернігівської губернської управи.
Після закінчення в 1860 р. Чернігівської гімназії, Микола Вербицький вступив до Київського університету, звідки був виключений за участь в українофільському русі. Продовжив навчання в Петербурзькому університеті. Микола Вербицький активно долучався до діяльності української та польської громад у Петербурзі. Після смерті Тараса Шевченка брав участь у похованні поета та благодійних вечорах його пам'яті. Переклав українською польський гімн «Єще Польска не згінєла». Все це закріпило за Вербицьким імідж «неблагонадійного» й поставило хрест на навчанні в Петербурзі. Після польських заворушень 1861 року всі вищі навчальні заклади Петербурга та Москви були закриті, а студентів відправили додому. Диплом Микола отримав лише в 1864 році, закінчивши Київський університет як вільний слухач.
У серпні 1862 р. Микола Вербицький опинився на вечірці в колі друзів Павла Чубинського, Тадея Рильського, Павлина Свенціцького, Павла Житецького. Там же були й сербські студенти. Згадували похорон Тараса Шевченка, студентські заворушення поляків, їхній гімн «Єще Польска нє згінєла». Хтось запропонував написати свою Марсельєзу. Вербицький сів за фортепіано й зімпровізував: «Ще не вмерла України ні слава, ні воля. Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля». Інші підхопили, взялися дописувати, пропонувати свої варіанти. Павло Чубинський усе занотовував і редагував. Пізніше Микола Вербицький у листі до літератора Олекси Коваленка напише: «Гімн «Ще не вмерла України» написав покійний Павло Чубинський (моїх є там усього дві стрічки). Зложив його Павло під впливом сербського гімну».
Після закінчення Київського університету Миколу Вербицького запросили до Полтавської гімназії викладачем. Згодом переїхав до Чернігова, з 1866 р. викладав словесність в місцевій чоловічій та жіночій гімназіях, а також у жіночому пансіоні Осовської, навчав майбутню велику актрису Марію Адасовську (Заньковецьку). Брав активну участь у громадському житті Чернігова 1860-х – початку 1870-х, спілкувався з Леонідом Глібовим, Пантелеймоном Кулішем, Опанасом Марковичем, Василем Білозерським та іншими діячами культури. У 1874 р. Микола Вербицький був висланий як «неблагонадійний» з України до Рязані, а потім до Орла, де займався педагогічною діяльністю. Повернувся до України в 1900 р.
Як поет почав друкуватися 1862 р. в журналі «Основа» під псевдонімом «Миколайчик Білокопитий». Пізніше друкувався в журналах «Літературно-науковий вісник», «Правда», «Зоря», газетах «Черниговские губернские ведомости», «Черниговский листок», альманахах «Розвага», «З потоку життя» та ін.
Останні 9 років свого життя провів у Чернігові, займаючись публіцистикою та громадською діяльністю. Помер 27 листопада 1909 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел