Embedded Files
Видатний український композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя, визначний представник української музичної культури XX ст., провідний діяч Союзу українських професійних музик Василь Олександрович Барвінський народився 20 лютого 1888 року у Тернополі. Батько майбутнього композитора Олександр Барвінський був діячем освіти, який впроваджував українську мову в середні та початкові школи Галичини, видавав підручники з історії, літератури, українську періодику. Як посол австрійського парламенту, Олександр Барвінський захищав національні інтереси українців Галичини. Мати композитора, Євгенія, була вчителькою музики, керувала хором тернопільського товариства «Боян». Згодом, сім'я переїхала до Львова, і Василь вчився грі на фортепіано у відомого педагога Вілема Курца.
Вдосконалював свою майстерність у Празькій консерваторії як піаніст (клас професора І. Гольдфельда) і композитор (клас професора В. Новака). Навчався на філософському факультеті Празького університету (слухав лекції З. Неєдли). У Празі відбувся перший авторський концерт В. Барвінського.
24 роки Барвінський працював у Львові директором Вищого Музичного Інституту ім. М. Лисенка, а відтак, у 1939-1941 та 1944-1948 роках він керував Львівською консерваторією. Там він викладав теоретичні предмети, фортепіано, гармонію. Саме Барвінський у 1944 році запросив на роботу до Львівської консерваторії славнозвісну співачку Соломію Крушельницьку та запропонував їй очолити кафедру сольного співу.
Крім композиторської, виконавської та педагогічної роботи, В. Барвінський розвиває публіцистичну й наукову діяльність – друкується у газетах, часописах, енциклопедіях. З під його пера виходить низка статей та рецензій, присвячених українській музичній культурі: «Огляд Історії української музики» (1937 р.), «Нова доба української музики» в «Українській загальній енциклопедії» (1937 р.). Є також статті про творчість М. Лисенка, В. Косенка, Б. Бартока, М. Равеля та інших музикантів, надруковані у часописі «Українська музика» (1937-1939 рр.).
На посаді директора Львівської консерваторії Барвінський працює до 1948 р. У 1948 році, за наклепом, його разом із дружиною було арештовано та засуджено на 10 років ув'язнення у Мордовських таборах. Тоді майже всі твори композитора були спалені на подвір'ї консерваторії. Він став композитором «без нот». Він навіть там композитор активно трудився, організовуючи самодіяльні колективи, навчаючи музичної грамоти всіх охочих.
10 років таборів підірвали здоров’я Барвінського, але не зламали його дух, не поселили в його серці ненависті й озлоблення. Після повернення із заслання (1958 р.) Барвінському було заборонено не лише займатися педагогічною роботою, а й навіть заходити до приміщення консерваторії…
До останніх днів життя Василь Барвінський активно працював: відновлював по пам'яті свої знищені під час арешту твори, безплатно консультував піаністів, брав участь у роботі Спілки композиторів. 9 червня 1963 року В. Барвінський відійшов у засвіти. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
1964 р., вже після смерті, В. Барвінського було реабілітовано.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: лютий, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse