18 березня  народився Юрій Павлович Винничук

Автор збірки поезій «Відображення» (1990), збірки прози «Спалах» (1990), «Вікна застиглого часу» (2001), «Місце для Дракона» (2002, 2004), повістей «Ласкаво просимо в Щуроград» (1992), «Діви ночі» (1992, 1995, 2003), «Житіє гаремноє» (1996, 1999, 2002), роману «Мальва Ланда» (2003, 2004) та «Весняні ігри в осінніх садах» (2006), краєзнавчих книг «Легенди Львова» (шість видань 1999-2004), «Кнайпи Львова» (чотири видання 2000-2004), «Таємниці львівської кави» (2001, 2003, 2004), міфологічної енциклопедії «Книга бестій» (2003). Упорядник антологій: української фантастики ХІХ ст. «Огненний змій» (1989), української літературної казки «Срібна книга казок» (1993), творів українських письменників про чортів «Чорт зна що» (2004), серії книг «Юрій Винничук презентує», «Казкова скарбниця», «Fest-проза».

2012 року Юрій Винничук взяв участь у бурлескному проєкті Ореста Лютого «Лагідна українізація». Під час одного з виступів письменник піднявся з зали на сцену і почав читати свій вірш під назвою «Колискова», який розповідає про сни політиків. За рік до початку Євромайдану часопис «Український тиждень» замовив у нього невеликий сатиричний текст і автор написав трагікомічну п'єсу на одну дію ‒ «Останній Бункер» (2013), що розповідає про втечу Януковича та захоплення народом Межигір'я, його резиденції.

З-під пера письменника вийшов роман «Аптекар» (2015), події якого відбуваються у місті Львів, а також в деталях описується ремесло катів. За цю роботу Юрій отримав багато схвальних відгуків, також став фіналістом конкурсу «Книга року» Бі-Бі-Сі, проте від нагороди відмовся, поступившись нею збірнику написаному Василем Махною.

У 2016 р. було видано авантюрний роман під назвою «Цензор снів» у якому автор розповідає про красиве життя, гарних жінок, гру в казино, бандитів та зради. У 2017 р. було опубліковано роман «Лютеція» про життя Івана Вагилевича. Під час проходження Форуму видавців ‒ 2018, Юрій представив для оцінювання продовження до твору «Аптекар» під назвою «Сестри крові».

2019 року було опубліковано повість Юрія Винниченка «Нічний репортер», в якому головним героєм є журналіст Марк Крилович, який розслідує вбивство кандидата на посаду президента Львова у 1938 році. За казками письменника знято мультфільми «Історія одного Поросятка» та «Як метелик вивчав життя».

Він володіє кількома мовами та робить переклади з англійської, німецької, російської, валлійської та інших мов («Ірландською середньовічною лірикою», «Богуміл Грабал. Барон Мюнгавзен»). Його твори видаються в Англії, Аргентині, Франції, Польщі, Японії, США, Канаді та ряді інших країн.

Юрій Павлович Винничук по праву вже може вважатися класиком нової української літератури другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Окрім написання власних творів він також є редактором, що уклав і видав великий список різних літературних творів. Головними жанрами роботи для письменника є детективи, історичні романи, пригодницькі книги та поезія. Як творця Винничука знають не тільки в Україні, а й за кордоном. Його твори перекладені на польську, англійську, німецьку, хорватську, японську та китайську мови.

Письменник вшанований чималої кількості нагород. За свій найкращий роман «Танго Смерті» отримав премію від Бі-Бі-Сі в номінації «Книга року». Має такі нагороди, як «Золотий письменник України», «Галицький лицар». Окремі твори Винничука навіть були відзначені екранізації, як це трапилося з повістю «Діви ночі» та оповіданням «Граната на двох».

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: березень, 2025