6 травня народився Степан Данилович Ніс

Оселившись у Чернігові з 1858 р. Степан Данилович зблизився з діячами української культури – Л. Глібовим, О. Марковичем, О. Лазаревським та ін. Він брав активну участь у культурному житті міста.

Багато років збирав пісні, приказки, прислів'я та різні етнографічні матеріали в повітах Київської, Чернігівської та Харківської губерній. Публікував їх у «Черниговских губернских ведомостях» (1859-1860) і фольклорних збірках А. Метлинського, П. Чубинського та ін.

Організаційною формою українського національно-визвольного руху в 60-ті - 90-ті роки XIX ст. були напівлегальні непартійні об'єднання – громади. Активним учасником діяльності Чернігівської громади був С. Ніс. Оселившись у Чернігові 1858 р. він найняв хату на Богоявленській вулиці і заснував гурток «Курінь», діяльність якого сприяла посиленню інтересу до української народної культури. На громадських засадах тут було створено бібліотеку. С.Д. Ніс велику увагу приділяв розповсюдженню книжок.

У 60-х роках посилюються репресії проти прогресивної української інтелігенції. У 1863 р. був заарештований, де відсидів 9 місяців.

Повернувся до Чернігова, але незабаром його вислали до Білозерського краю, де С. Ніс перебував протягом восьми років та попри все продовжував фольклорно-етнографічну діяльність. Записував російські пісні, казки, голосіння, замовляння. Після повернення із заслання написав повість «Данило Грабина», яка залишилася неопублікованою. Степан Данилович продовжив етнографічну діяльність. Працював лікарем у Чернігові, Ярославлі, на Вітебщині, у Болгарії, знову у Чернігові та нарешті у Городні.

З 1891 працював міським лікарем у м. Городні, до самої смерті мешкаючи в цьому місті. Народний лікар написав ряд праць наукового характеру про народні методи лікування. Так, він запровадив у медичну практику низку народних засобів, зокрема в 1860 р. вперше в медичній літературі повідомив про властивості горицвіту (Adonis vernalis), яким користувалися ще в ХVII-ХVIIІ ст. при лікуванні серцевих та ниркових захворювань. Терапевтичну дію засобу через 12 р. підтвердили в клініці С. Боткіна.

Помер 10 січня 1901 р. на Чернігівщині.

У 1903 на могилі встановлено чотиригранний гранітний обеліск (вис. 1,2 м) з меморіальним написом і зображенням розкритої книги.

Ім'ям С. Носа названо одну з вулиць Чернігова та Городні.

Літературна творчість Носа опублікована лише частково й досі належно не вивчена. Його творчий метод дослідники визначали як «етнографічний реалізм» ‒ художні записи з народних уст., основне завдання якого – дотримання «етнографічної точності».

Серед них оповідання – побутові замальовки з життя селян-кріпаків, козаків: «Хуртовина», «Шворин рід», «Про Конотіп», «Запорожець Абиух» та ін. Одним із перших в українській художній прозі він осмислив глобальну національну проблему на матеріалі долі українського козака, загнаного 1723 р. на далеку Північ.

Частина творів письменника опублікована під псевдонімом С. Волошин.

Матеріали досліджень С. Носа ‒ своєрідна енциклопедія творчості та побуту українського народу другої половини XIX ст. Значне місце серед записів посідають пісні родинно-побутового та соціально-побутового характеру. Так, в книзі «Наїдки або новаторство українське» описані ним 112 народних страв і напоїв.

Чимало пісень, записаних С. Носом, покладено М. Лисенком на музику.

За своїм фахом С. Ніс був лікарем. Молодим хірургом він брав участь у Кримській війні (1854–1856), де працював поруч з М. І. Пироговим. Дружба М. Пирогова і С. Носа тривала протягом багатьох років. С. Ніс залишив значні дослідження з народної медицини.

Він є автором перших медичних книжок українською мовою. Найпопулярнішими були: «Про хвороби й як їм занемогти», «Ліки своєнародні, з домашнього обиходу і в картинах життя», «У всякого народа своя природа», «О растении багун, считающимся местным населением целебным». У них він обстоював тезу про лікування стосовно місцевих побутових, кліматичних і національних умов.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: травень, 2025