Embedded Files
«Батьківщину люблять не за те, що вона велика й широка, а за те, що вона рідна та своя.»
Максим Берлинський.
Історик, педагог, один із засновників наукової історіографії та археології Києва, загальної історії, археології, історичної географії, статистики (1764-1848) Максим Федорович Берлинський народився 17 серпня 1764 року в с. Нова Слобода поблизу Путивля на Сумщині в сім'ї священнослужителя.
Навчався в Києво-Могилянській академії, після закінчення якої два роки вчився в Санкт-Петербурзькій учительській гімназії. Після повернення до Києва з 1789 р. понад сорок років викладав географію та історію у Київському Головному народному училищі, а після заснування Київського університету у 1834 р. був призначений інспектором університетської гімназії й членом університетського правління.
Його уроки з політичної та географічної історії в училищі, а також всесвітньої історії у Київській духовній академії суттєво відрізнялися від звичайних лекцій інших викладачів: він наповнював свої заняття маловідомими фактами, власними цікавими інтерпретаціями та ілюстрував їх виписками з архівних документів, які знаходив у різних монастирях і приватних збірках.
У 1818 р. Максима Берлинського було обрано на посаду директора місцевого відділення Всеросійського біблійного товариства.
Найвідомішою у доробку вченого за його життя стала праця «Короткий опис Києва» (1820), в якій він локалізував історичні райони міста і конкретні пам'ятки старовини, правильно визначив Старокиївську гору як перше місце перебування засновника Києва князя Кия тощо. Це було перше монографічне дослідження старожитностей Києва. На цей фундамент лягали наступні цеглини пізнання київської давнини.
Незмінним для вченого впродовж багатьох років було щоденне методичне анотування в окремий зошит даних про погоду в Києві. Сьогодні, саме завдяки його спостереженням, Гідрометеослужба України має дані про погодні умови та рівень води у Дніпрі, починаючи з кінця XVIII ст.
Попри на наповненість свого щоденного життя, Максим Федорович не оминав увагою природу Києва. У його записах, датованих 1826 р., знайдено свідчення про те, що на Подолі, поруч із горіховими та абрикосовими деревами росли і каштани. Природознавці вважають, що це взагалі перше повідомлення про ці дерева в Києві. До того існувало твердження, що перші з них зацвіли на Бібіковському бульварі (нині бульвар Т. Шевченка) у 1842 р.
1834 вийшов у відставку з посади інспектора Київської гімназії. Останні роки життя прожив скромно і досить самотньо у своєму будиночку на Липках, поблизу Кловського палацу, де тоді містилася Перша Київська гімназія. І в похилому віці продовжував займатися регулярними метеорологічними спостереженнями (вів їх практично безперервно понад півстоліття).
Є частка праці вченого й у створенні Київського університету Св. Володимира. Під час його заснування (1834) М. Берлинський обіймав посаду голови першого університетського правління, аж до приїзду до Києва М. Максимовича, який, до речі, дуже шанував уже немолодого дослідника київської історії й пізніше присвятив його творчості спеціальну статтю.
1843 р. обраний почесним членом Тимчасової комісії для розбору давніх актів у Києві. Ім'я Максима Берлинського вписано в історію вітчизняної науки про старожитності. Коло наукових інтересів Максима Берлинського було дуже широким. Він займався дослідженнями у галузі природничих наук ‒ ботаніки, мінералогії, метеорології тощо, але найбільший внесок зробив у царині історичного знання. Його перу належить ряд визначних праць, у тому числі «Історія міста Києва.
До Максима Берлинського мало хто цікавився старожитностями Києва. Він брав участь в археологічних розкопках, реєстрував і описував археологічні знахідки. Його називали «Колумбом київських вулиць» стверджував історик Юрій Шаповал.
Помер 6 січня 1848 року. Похований на старому Байковому цвинтарі.
На відзнаку заслуг М. Берлинського одну з вулиць Києва 1962 р. названо його ім'ям.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: серпень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse