28 вересня  народився Дмитро Васильович Павличко

Дмитро Павличко ‒ автор збірок: «Чорна нитка» (1958), «Бистрина» (1959), «Днина» (1960), «На чатах» (1961), «Пальмова віть» (1962), «Жест Нерона» (1962), «Пелюстки і леза» (1964), «Гранослов» (1968), «Хліб і стяг» (1968), «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974, 1979), «Сонети» (1978), «Вогнище» (1981), «Світовий сонет» (антологія перекладів) (1983), «Спіраль» (1984), «Задивлений у будущину» (1986), «Поеми і притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994), «За нас» (1995), «Ностальгія» (1998), «Наперсток» (2002), «Рубаї» (2003) та інші; сценаріїв художніх фільмів: «Сон» (1965), «Захар Беркут» (1970); книжок для дітей тощо.

 Багато з його поезій стали популярними піснями: «Два кольори», «Долиною туман тече», «Лелеченьки» та інші.

Дмитро Павличко  ‒ визначний майстер перекладу. Перекладав з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, їдиш та багатьох слов'янських мов. Завдяки його зусиллям вперше українською мовою з'явилося повне зібрання творів Шекспіра в шести томах (видання «Дніпро» 1986 рік). Український читач познайомився з Шарлем Бодлером, Павола Гвездослава, Луїшом де Камойншом та багатьма іншими іменами світової літератури. Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Сесара Вальєхо, Рубена Даріо, Йоганна Вольфганга фон Ґете, Генріха Гейне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа, Ярослава Івашкевича, П'єра де Ронсара, Жозе-Маріа де Ередіа, Вітезслава Незвала, Христо Ботева та багатьох інших.

Дмитро Павличко має великий доробок і як літературний критик. Найповнішим виданням літературно-критичних праць Павличка є двотомник «Літературознавство. Критика» (2007). В першому томі представлено літературно-критичні розвідки, статті, доповіді та виступи автора, присвячені українській літературі. Тут також опубліковано матеріали про окремі літературні постаті, явища чи події, здебільшого за хронологічним принципом. У другому томі представлено літературно-критичні розвідки, статті, доповіді та виступи автора про світову літературу.

Дмитро Павличко ‒ один з авторів Декларації про державний суверенітет України та першої зовнішньополітичної доктрини самостійної держави, що передбачала нейтральний та позаблоковий статус України ‒ іноді цю доктрину іменують саме «доктриною Павличка».

У 2002 році став почесним професором НаУКМА. 1 вересня він прочитав інавгураційну лекцію на тему «Українська національна ідея».

24 жовтня 2019 року у приміщенні Національного музею літератури України відбувся ювілейний вечір присвячений 90-річчю Дмитра Павличка, де за участі було презентовано п'ятий і анонсовано вихід шостого (останнього) томів мемуарів «Дмитро Павличко. Спогади» видавництва «Ярославів Вал».

Дмитро Васильович Павличко помер ввечері 29 січня 2023 року на 94-му році життя в Києві.

Дмитро Павличко має багато нагород та звань: лауреат національної премії України імені Тараса Шевченка, премії імені М. Островського, М. Рильського, літературної премії Словаччини, Болгарії, Латвії, Герой України; Почесним доктором Варшавського університету (2002), Почесний доктор  Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (з 2006 р.). Дмитро Васильович Павличко нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби народів, орденом «Знак Пошани», Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР; українськими нагородами: орденом Свободи (2015), орденом князя Ярослава Мудрого IV (2009) та V (1999) ступеня, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1997), ювілейною медаллю «25 років незалежності України» (2016); іноземними нагородами: Командорським хрестом і з Зіркою Ордена за заслуги (2001, Польща).

Іменем Дмитра Павличка названі вулиці  в містах Івано-Франківську, Ірпені, Нікополі, Малині, Кам'янці та провулки в місті Полтава та селищі Ворзель.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел