30 липня народився Анатолій Дністровий (Анатолій Олександрович Астаф'єв)
Письменник, поет, перекладач, есеїст, художник, кандидат філософських наук Анатолій Дністровий (справжнє прізвище Астаф’єв) народився 30 липня 1974 року у Тернополі. Син поета і літературознавця, професора, доктора філологічних наук Олександра Астаф’єва.
Анатолій Дністровий засновник і учасник літературної групи «Друзі Еліота» (1993-1996). Входив до Асоціації українських письменників з 1998 до 2017 рр. Член Українського ПЕН. Анатолій Дністровий працює на межі контркультури та міської прози з виразною соціальною та психологічною складовою. Останнім романам притаманна посилена есеїстичність.
А. Дністровий став відомим широкому загалу читачів передусім своєю молодіжною трилогією ‒ романи «Місто уповільненої дії» (2003), «Пацики» (2005), «Тибет на восьмому поверсі» (2005). Не меншої популярності набув його роман «Дрозофіла над томом Канта» (2010).
Перу автора належать також поетичні збірки «Покинуті міста», «Хроніка друкарської машинки», «Черепаха Чарльза Дарвіна», збірники есеїстки «Автономія Орфея», «Письмо з околиці» та політико-філософські розвідки про ліберальну демократію «Злами й консенсус».
Поетичні, прозові та есеїстичні твори Дністрового перекладались на вірменську, польську, словацьку, англійську, французьку, сербську, чеську, італійську мови та відзначені кількома літературними преміями.
У 2013 році дебютував як художник, спершу викладаючи на своїй сторінці у Facebook фотографії картин, а згодом роблячи персональні виставки. На платформі YouTube має персональний канал «Анатолій Дністровий».
У травні 2022 року долучився до Сил оборони України. Молодший лейтенант. До нової поетичної збірки «Дні тривог» Анатолія Дністрового увійшли поезії, написані після 24 лютого 2022 року, а також ранні вірші, що суголосні з тривогами теперішньої воєнної доби.
Це сильні та сумні тексти, які глибоко передають індивідуальний досвід автора і водночас спільні переживання воєнних буднів. Діти, які малюють бомби й валізи, густий дим, сирени та сірі від втоми обличчя – сюжети та емоції, які допомагають впорядковувати спогади й проживати спільну травму. Усе це про наші дні війни й тривог.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел