30 липня народився Анатолій Дністровий (Анатолій Олександрович Астаф'єв) 

Перу автора належать також поетичні збірки «Покинуті міста», «Хроніка друкарської машинки», «Черепаха Чарльза Дарвіна», збірники есеїстки «Автономія Орфея», «Письмо з околиці» та політико-філософські розвідки про ліберальну демократію «Злами й консенсус».

Поетичні, прозові та есеїстичні твори Дністрового перекладались на вірменську, польську, словацьку, англійську, французьку, сербську, чеську, італійську мови та відзначені кількома літературними преміями.

У 2013 році дебютував як художник, спершу викладаючи на своїй сторінці у Facebook фотографії картин, а згодом роблячи персональні виставки. На платформі YouTube має персональний канал «Анатолій Дністровий».

Анатолій Дністровий  є лауреатом літературно-музичного фестивалю «Лір» (1996),  міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (1997; збірка віршів «Проповідь до магми»); видавництва «Смолоскип» (1998; поетична книга «На смерть Кліо»);

Письменник відзначений третьою премією видавництва «Смолоскип» за збірку есе «Поезія і цивілізація» (2000);  (див.: АРТперехрестя // Україна. ‒ 2000.  ‒ № 6. ‒ С. 45).

Роман «Пацики» А. Дністрового увійшов у десятку найкращих за версією інтернет-опитування Книги року ВВС-2005 та «Книга року» у 2005-му.

2010 рік був успішним для митця. У цьому році він став фіналістом Книги року ВВС-2010 (роман «Дрозофіла над томом Канта»). «Дрозофіла над томом Канта» ‒ найкращий роман 2010 року (інтернет-голосування порталу «Буквоїд»).

У 2019 році  роман «Б-52» отримав персональну відзнаку голови Форуму видавців у Львові 2019 року.

Роман «Пацики» у 2021 році увійшов до 100 найкращих романів і повістей української літератури від Пантелеймона Куліша до сьогодення (за версією Українського ПЕН та The Ukrainians), а у 2024  році він увійшов  до 15 кращих книжок української літератури ХХІ століття (за версією каналу «Шалені авторки»).

У травні 2022 року долучився до Сил оборони України. Молодший лейтенант. До нової поетичної збірки «Дні тривог» Анатолія Дністрового увійшли поезії, написані після 24 лютого 2022 року, а також ранні вірші, що суголосні з тривогами теперішньої воєнної доби.

Це сильні та сумні тексти, які глибоко передають індивідуальний досвід автора і водночас спільні переживання воєнних буднів. Діти, які малюють бомби й валізи, густий дим, сирени та сірі від втоми обличчя – сюжети та емоції, які допомагають впорядковувати спогади й проживати спільну травму. Усе це про наші дні війни й тривог.

У 2023 році видає книгу «Битва за життя: щоденник 2022 року» Анатолія Дністрового. Автор є спостерігачем та учасником низки описаних подій, зокрема як митець, аналітик, військовослужбовець. У книжці зафіксовані голоси військових, письменників, журналістів, політиків, науковців, жертв війни. Щоденник обрамлюють графічні картини Анатолія Дністрового, частину із яких він створював під час блекауту при свічках взимку 2022-2023 років. Ця книжка ‒ щоденник війни не просто свідка, а учасника подій, і вона в собі має особливу силу. Автор пише про те, у що щиро вірить, і кожне написане слово звучить ніби гімн нашій боротьбі.

Проникливий інтелектуал, він ні на мить не сумнівається в перемозі України, і його текст також впевнює у цьому читача.

Анатолій Дністровий нагороджений нагрудними знаками: «За збережене життя» від Головнокомандувача Валерія Залужного (2022) та  «За зразкову службу» Міністерства оборони України (2023). Письменник ушанований медалями: Ради національної безпеки й оборони України ІІІ ст. (2024) та медаль Ради національної безпеки й оборони України ІІ ст. (2025).

У 2025 році оповідання «Друге пришестя Савонароли» увійшло до збірки «Українська сучасна проза: 25 найкращих оповідань».

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: липень, 2025