5 травня народилася Ірина Вільде
«І все ж таки людині найважче бути... людиною!» Ірина Вільде
Українська письменниця, літературна критикиня і редакторка Ірина Вільде (справжнє імʼя Дарина Дмитрівна Макогон) народилася 5 травня 1907 р. у м. Чернівці. Навчалася у Львівському університеті Яна Казимира на факультеті славістиці. На 4 курсі змушена була перервати навчання, за одними джерелами ‒ через матеріальні труднощі, за іншими ‒ через підозру у причетності до Української військової організації (УВО). Працювала вчителькою, дописувала до українських часописів. У 1930 році було надруковано її перше оповідання «Повість життя» (пізніше відоме під назвою «Поема життя»).
У 1932 р. переїжджає до Коломиї, де працює у часописі «Жіноча доля» (1933-1939), була відповідальним редактором щомісячного додатка до цього журналу ‒ «Світ молоді». У 1934 році написала свою першу повість «Вікна наростіж» (видано 1939 року). Переїхавши до Львова, вела «жіночі куточки» в місцевій пресі. У 1935 році у львівському часописі «Нова хата» видала під псевдонімом «Ірина Вільде» повість «Метелики на шпильках» (окремим виданням у 1936 р.) з часів навчання у Чернівецькій гімназії, і того ж року було написано продовження ‒ повість «Б’є восьма».
У 1936 році отримала другу премію (перша премія не була присуджена) Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка у Львові за 1935 рік. Серед претендентів були вже відомі письменниці Катря Гриневичева і Наталена Королева, але відомий літературний критик Михайло Рудницький наполіг, що премію має отримати Ірина Вільде, називаючи її талант європейським. Цей рік став тріумфальним для Ірини Вільде: надрукувала збірку оповідань «Химерне серце», почала писати роман «Сестри Річинські», над яким працюватиме упродовж наступних чотирьох десятиліть.
У 1940 році Ірину Вільде прийняли до Спілки письменників УРСР, а 1947 року вона стає депутатом Верховної Ради Української РСР. Через два роки (1949) виходить друком збірка оповідань «Зелена брама» на львівські теми. Це стало початком гоніння Ірини Вільде у Спілці письменників, її звинувачують у націоналізмі. 50-ті роки ХХ століття для мисткині виявилися плідними: вона публікує роман «Повнолітні діти» (1952), друкує перший том «Сестер Річинських» (1958). Твори Ірини Вільде перекладені різними мовами світу: німецькою, угорською, чеською, польською, російською, румунською та іншими. За роман «Сестри Річинські» Ірина Вільде отримала Шевченківську премію (1965). Померла Ірина Вільде 30 жовтня 1982 року.
Видатна українська письменниця внесена ЮНЕСКО до числа знаменитих людей ХХ століття і 2-го тисячоліття. Всеукраїнську літературну премію імені Ірини Вільде засновано у 2007 році Львівською організацією Національної спілки письменників України та народним депутатом України Петром Писарчуком.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел