19 березня народився Максим Тадейович Рильський
Видатний український поет-неокласик, неперевершений перекладач та мовознавець, громадський діяч, талановитий лібретист, літературний редактор музичних полотен Максим Тадейович Рильський народився 19 березня 1895 р. в Києві у сім’ї українського культурного діяча, економіста та етнографа Т. Рильського.
Його дитячі роки минули в селі Романівка на Житомирщині. Спершу навчався в домашніх умовах, потім у приватній гімназії в Києві. Поет змалку був знайомий із дослідником і збирачем українських народних дум та пісень Дмитром Ревуцьким, актором і режисером Панасом Саксаганським, етнографом та фольклористом Олександром Русовим.
Деякий час Максим Рильський жив і виховувався у родині Миколи Лисенка. Навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але жодного з них не закінчив. Майбутній письменник займався самоосвітою, вивченням мов, музикою. З 1919 до 1929 року вчителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти. Він знав понад 30 мов, а 13 мовами володів вільно. Перша юнацька збірка поезій Максима Рильського «На білих островах» вийшла 1910 року.
Першою вже зрілою, що визначило появу видатного поета, була збірка «Під осінніми зорями» (1918). У 1920-х роках став одним із наймолодших членів мистецького угруповання «неокласиків», до якого входили Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Дмитро Загул, Павло Пилипович (пізніше всі вони були репресовані та розстріляні). У 1931 році Максима Рильського заарештували й п'ять місяців протримали в Лук'янівській в'язниці, вимагаючи зізнання в контрреволюційній діяльності. Результатом «пропрацювання» Т. М. Рильського стало його каяття і «офіційне» сприйняття радянської дійсності. Зокрема, Рильський був автором слів пісні про Сталіна «Із-за гір, та з-за високих сизокрил орел летить». Він двічі був лауреатом Сталінської премії й один раз – Ленінської, був академіком АН України, АН СРСР, обирався депутатом Верховної Ради УРСР, очолював Спілку письменників України, а потім, майже 20 років – Інститут мистецтвознавства, народної творчості та етнографії. У роки Другої світової війни його поезія почала зазвучала по-новому, справді натхненною мовою. Патріотичні твори М. Рильського «Слово про рідну матір» і багато інших гаряче сприймались і на фронті, і в тилу.
Маючи хист до написання лібрето, М. Рильський підготував текст до опери В. Золотарьова «Хвесько Андибер», зробив український переклад опери П. Чайковського «Євгеній Онегін», здійснив велику роботу з літературного редагування опер М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського («Запорожець за Дунаєм»), кантат К. Стеценка «Єднаймося», «Шевченкові» тощо.
У повоєнні десятиліття у житті поета були трагічні часи. Безжально несправедлива критика, відкрите політичне гоніння. Але були й роки високого творчого піднесення, які сам поет назвав добою свого «третього цвітіння». Творче відродження поета припадає на середину 50-х років. Поетичні збірки цього останнього періоду в житті М. Рильського «Троянди й виноград» (1957 р.), «Далекі небосхили» (1959 р.), «В затінку жайворонка» (1961 р.) та інші – гідно завершують його творчу біографію. Максим Рильський лишив по собі 35 поетичних збірок, понад чверть мільйона поетичних рядків перекладів, серед яких – поема А. Міцкевича «Пан Тадеуш, французька поезія, кілька збірок наукових статей, редагування поетичних та етнографічних видань. У 1972 році була заснована щорічна премія ім. Рильського за найкращий художній переклад.
Помер Максим Тадейович Рильський після тяжкої хвороби 14 липня 1964 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел