Embedded Files
Вчений-генетик і цитолог, доктор біології Лев Миколайович Делоне народився 11 травня 1891 року. Змалку хлопець проявляв інтерес до природи. Тому в 1911 році, після закінчення четвертої Київської гімназії, вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету, де навчався на кафедрі ботаніки під керівництвом професора Сергія Гавриловича Навашина, працюючи в цитологічній лабораторії цієї кафедри практикантом.
Під час Першої світової війни Лев Миколайович працював у Київському військовому шпиталі санітаром, пізніше помічником рентгенолога. Був метеорологом 111-ї піхотної дивізії на східному фронті, членом ради солдатських депутатів, її секретарем. Але фронт став розвалюватися, і в 1918 році Лев Делоне повернувся до Києва і до університету.
У 1919-1925 роках науковець працював в Тбіліському ботанічному саду. У 1925 році Лев Миколайович Делоне повернувся до УРСР і став працювати в Науково-дослідному інституті селекції тресту «Союзцукор» у Києві. У 1928-1933 роках був завідувачем кафедри генетики Маслівського інституту селекції та насінництва. З 1933 року завідував кафедрою ботаніки Харківського сільськогосподарського інституту ім. В. В. Докучаєва (нині Державний біотехнологічний університет).
У 1936-1939 роках в Радянському Союзі почалися нападки на генетику. Багато провідних генетиків, з якими співпрацював Л. М.Делоне, опинилися в ГУЛАГу, де й загинули. Сам Делоне в той час різко критикував волюнтаристські ідеї Трохима Лисенка, але його успіхи в селекції були настільки гучними, що його не зачепили. Лев Делоне вивів багато сортів злаків, які відзначалися урожайністю та стійкістю до хвороб. 1938 року Миколою Гришком видає підручник «Курс генетики», який протягом десятиріч вважався одним з головних для закладів вищої освіти.
У 1941 році Лев Миколайович отримав контузію при будівництві оборонних споруд в Дніпропетровській області та з родиною був евакуйований до Саратова, а пізніше – в Узбекистан. Із собою вчений вивіз мішок насіння селекційної пшениці Харківська-4.
Нова хвиля репресій почалася в 1948 році, коли після сумнозвісної сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна (ВАСГНІЛ) Льва Делоне звинуватили у «поширенні антинаукового вчення морганізму-менделізму» і закрили двері Сільськогосподарського інституту та Інституту генетики та селекції АН УРСР, виключили з партії (точніше – він сам поклав свій партквиток у відповідь на чергову пропозицію «покаятися»). Але в Інституті генетики зберегли його польові дослідні ділянки, де вчений рік проводив досліди, не отримуючи зарплати. Щоб вижити, довелося продавати родинні реліквії. Через рік Л. М. Делоне поновили на роботі, але без права викладати.
З 1946 року і до смерті працював в НДІ генетики та селекції АН УРСР (з 1956 р. – Українському інституті рослинництва, селекції та генетики, де очолював відділ агроекології та рослинних ресурсів). Був одним з організаторів Всесоюзного товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова.
Влітку 1969 року, після смерті дружини, переїхав до Москви на запрошення доньки Наталі. Лев Миколайович Делоне помер 1 листопада 1969 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: травень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse