9 вересня ‒ Міжнародний день краси
Намагаючись звеличити красу життя, люди не тільки почали писати вірші, малювати картини, співати, творити музику, а й придумали спеціальне свято, 9 вересня, – Міжнародний день краси. Цього дня у світі вшановують красу і всіх творців краси, які своєю творчою працею створюють для нас естетичне і духовне задоволення.
Ініціатива святкування належить Міжнародному комітету естетики та косметології СІДЕСКО (CIDESCO – Comite International D’Esthetique Et De Cosmetologie; 1995). Краса є невіддільним компонентом сприйняття світу людиною. Краса вивчається як категорія естетики, соціології, соціальної психології та культури. Створення красивих речей є однією з цілей, які ставить перед собою мистецтво. Стосовно поняття «краса» можна вести мову про фізичну та духовну красу людини, красу природи, красу в мистецтві.
Краса ‒ одна з найважливіших категорій культури. У різні часи еталони краси змінювалися. Різні культури та народності, знаходили в людині красивим те, що в іншій країні просто не могло бути прийнятним. Краса людини в різні часи та в різних народів сприймалась по-різному.
Давні греки з хвилюванням дивились на жінку, яка мала пропорції тіла 94–66–96 (Стандарт Венери Мілоської). Особливо модною вважалася значна блідість. Жінки користувалися косметикою, деякі фарбували волосся або носили перуку.
У середньовіччі жінки, щоб їх вважали красунями, мусили мати фігури з пропорціями не більше ніж 79–62–87. Церковна мораль у той час була доволі сувора і не дозволяла носити одяг, який відкривав жіноче тіло. Тому велике значення надавалось вмінню гарно ходити. У XVI ст. еталон краси знову змінюється і визначається як 88‒67‒89, з XVII ст. – 90‒66‒90. Як і в попередні століття, жінки користуються косметикою.
У XVIII ст. надавали перевагу повним жінкам, чиї форми були аж ніяк не менші ніж 98‒72‒110, так звані «рубенсівські форми». Жінки надмірно користуються косметикою. З'являються зачіски у вигляді натюрмортів із квітів, човнів із високими вітрилами, вітряків, мостів.
У XIX ст. стандарти краси змінюються знову, ідеальна жінка повинна мати осину талію і форми не більше 92‒48‒98. Дівчат так затягували в корсети, що на балах вони часто втрачали свідомість.
На слов’янських землях ідеал краси також змінювався з часом. У часи Київської Русі гарна дівчина – міцна, рум’яна, з великими руками й широкими стегнами. У другій половині XX – на початку XXI ст. ідеал краси жіночої фігури – стандарт 90–60–90. Хай там які стандарти краси не змінюють одне одного, та «якими б вільними ми себе не видавали, але у реальності ми лише слідуємо прадавнім інстинктам про красу», ‒ пише критик Ганно Раутенберґ.
Наукова бібліотека ДБТУ вітає сьогодні усіх і кожного! Адже кожна людина ‒ це частинка світової краси. А наша планета, найгарніша у Всесвіті! Помічаймо красу навколо себе! Цінуймо своїх рідних, друзів! Помічаймо красу і гарні вчинки! Щиро говорімо компліменти! Адже це так приємно. За посиланням можна насолодитися красою України до війни. Віримо, що після Перемоги вона розквітне ще гарніше, а ми будемо піклуватися і примножувати її красу!
За патріотичним, святковим настроєм крокуй за посиланнями
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел