Видатний вчений в галузі лісівництва, директор Харківського землеробного училища (1882-1901 рр.) Олександр Андрійович Колесов народився 11 листопада 1837 року в Московській губернії. Після закінчення природознавчого відділення фізико-математичного факультету Московського університету Олександр Андрійович 9 років працював управителем у зразкових господарствах Нижньогородської та Пензенської губерній, потім знову навчався – на сільськогосподарських і хімічних курсах Петровської рільничої і лісової академії (м. Москва).
Здібності, наукова ерудиція, наявність досвіду були помічені, і 13 жовтня 1873 року Департамент землеробства і сільської промисловості Міністерства державного майна призначив його на посаду старшого викладача при Харківському землеробному училищі. Колесову була притаманна спостережливість, а також інтерес до науки, тому у цей період він багато їздив країною, брав участь у численних з’їздах сільськогосподарського профілю і написав свій перший великий науковий твір (далі – мовою оригіналу) «Об удобрении почв». Цей твір привернув до себе увагу, витримав три видання, був високо оцінений імператорською вільною спілкою. Праці була присуджена грамота, автору – премія 400 крб і велика золота медаль.
У 1880 році Олександру Андрійовичу присвоюється звання надвірного радника, а через два роки – 22 січня 1882 року – він призначається директором землеробного училища. У наступні роки він брав участь у різних з’їздах наукового характеру у Варшаві і Петербурзі. У 1880 р. Колесов здійснив подорож на південь України, привіз звідти багату колекцію злакових культур та інших ботанічних рослин. В училищі був створений настінний гербарій з 165 рослин, частку екземплярів різних рослин було надіслано до Петербурзької академії.
Директор О. Колесов займався науковими пошуками, вправно керував училищем і при тому вів активне суспільне життя поза межами училища. Відомо, що у 1885 році він отримав звання колезького радника, а згодом, у 1887 році, обирається в присяжні засідателі Харківської судової палати.
Збагачений новим досвідом, озброєний життєвими прикладами, бажаючий зберегти своїх вихованців від типових помилок у майбутньому житті – приватному та професійному – директор за власною ініціативою починає викладати у п'ятому класі законодавство. Соціальний статус Олександра Андрійовича невпинно підвищувався. По вислузі літ він отримав звання статського радника, а згодом заснував іменну стипендію, розмір якої дорівнював найвищій платні за перебування в пансіонаті – 150 крб. (Гроші учень не отримував на руки – в училищі були випадки нераціонального використання коштів вихованцями. Учень отримував необхідний якісний одяг, посилене харчування, навчальну літературу, за необхідності – ліки). Джерелом грошей для стипендії були відсотки з пожертвуваних ним училищу власних коштів. Надав він і негласну одноразову допомогу бідним учням, вдовам і сиротам.
Олександр Андрійович Колесов, як директор, постійно піклувався про інтереси училища і неодноразово звертався в Департамент щодо збільшення коштів, що були передбачені кошторисом.
У середині ХІХ ст. там були лише піски і болота, без рослин у долині річки Лопань, що обумовлювало нездоровий мікроклімат. О. А. Колесов продовжив справу попередників із закріплення пісків шляхом насадження сосни та поставив цю справу на наукову основу.
У 1883 р. при училищі створено лісовий розсадник. На роботи в розсаднику, садіння сосни
(переважно) та інших деревних і чагарникових порід на пісках, догляд за посадками відводили до 12 % навчального часу учнів училища. Сіянці висаджували рівними рядами (за шнуром) за допомогою сконструйованого О. А. Колесовим знаряддя, яке згодом і одержало назву «садильний меч Колесова», або просто «меч Колесова».
Меч Колесова – ручне знаряддя для садіння сіянців деревних і чагарникових порід. Широко використовується в лісокультурній практиці країн Східної Європи, має назву від прізвища винахідника – О. А. Колесова. Спочатку розроблений для легких ґрунтів, згодом були запропоновані модифікації для ґрунтів іншого механічного складу. Багаторічні досліди з цього питання Колесов виклав у книгах: «Посадка сосны на песчаных почвах» (1893 р.), «Природа песков и их облесение» (1890 р.).
До кінця ХІХ ст. піски були закріплені, на території садиби виріс чудовий лісопарк. Осушуючи болота, О. А. Колесов перетворив їх на пойменні луки для сіножаті, пасовиська, городи. Займався Колесов і садівництвом. Близько біля залізниці на терасах було посаджено сад. О. А. Колесов підтримував зв'язки з вченими та практиками. Він встановив ділові зв’язки з І. І. Каразіним, якому належав Краснокутський дендропарк.
Значні зусилля Олександр Андрійович спрямовував на благоустрій самої ферми та осушення боліт, бо вони спричиняли часті захворювання болотною лихоманкою. При ньому був проритий канал від торф’яного болота у долину річки Лопань. Це дало можливість не тільки знизити захворюваність, а й значно збільшити видобування торфу, який ішов на опалення печей і на підстилку для худоби. Таким чином була осушена заболочена місцевість по лівому березі річки Лопань, і родюча торф’яна земля почала давати високі врожаї. Також при училищі працював власний цегельний завод. Це дало можливість побудувати численні споруди і будівлі в Малій Данилівці. Територія училища була огороджена цегляним парканом. При О. Колесові були споруджені лікарня, новий будинок для викладачів, конюшня, льодники та інше. Вінцем будівничої діяльності Олександра Колесова був новий навчальний корпус, зведений у 1886 році. Він і зараз використовується за призначенням і має назву «Хімкорпус».
О. Колесов був не тільки вдалим керівником-практиком, але й вченим. Ним написано чимало статей, книг. Він вивчав річку Лопань, описував рослини, чимало з яких вже зникли. Олександр Андрійович постійно приділяв увагу нарощуванню наукової бази закладу. При ньому число учбових посібників збільшилося з 1760 до 4000 примірників, а книжковий фонд бібліотеки з 2700 до 5500 примірників.
За його ініціативи були створені курси бонітетів, курси для підготовки вчителів. Він організував також викладання музики в училищі. На посаді директора О. А. Колесов проявив себе справжнім господарем, трудівником, який завжди дбав про суспільні інтереси, своє училище, учнів, персонал. Це була людина, якій притаманні кращі риси тодішньої інтелігенції – гуманізм, самопожертва, співчуття, віра в просвіту. Уряд належним чином відзначив його плідну діяльність орденами Св. Станіслава трьох ступенів, Св. Анни і Св. князя Володимира. Активна праця, численні клопоти, клімат підірвали здоров’я вченого. 20 лютого 1901 року (за старим стилем) він помер. Похований Олександр Андрійович Колесов на фермерському цвинтарі. Після смерті від Олександра Андрійовича не залишилося жодних капіталів, коштовностей, а дружині дісталася тільки скромна пенсія. Але він залишив своєрідний капітал нащадкам – наукові здобутки, втілені в живий пам'ятник природи – сосновий гай.
Наукова та освітянська діяльність Олександра Андрійовича Колесова залишається прикладом для сучасних науковців та організаторів науки і освіти. Ідеї Колесова про відродження родючості земель та їх практичне втілення є актуальними для сьогодення. Під час повномасштабного вторгнення рф в Україну відбувається знищення лісів, руйнація земель, які потребують відновлення тощо.
Педагогічна, виховна, благодійна діяльність О. А. Колесова гідна вивчення і наслідування.
Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: листопад, 2025
До дня народження видатного вченого в галузі лісівництва, директора Харківського землеробного училища (1882-1901 рр.) Олександра Андрійовича Колесова запрошуємо переглянути віртуальний огляд «На варті лісу: наукова спадщина Олександра Андрійовича Колесова»