Кожного року у вересні до пам'ятників у Бабиному Яру лягають вінки та свіжі квіти. Сюди приходять пом’янути близьких і далеких родичів, приїздять вшанувати жертв звірств одних людей проти інших громадяни різних країн з усіх куточків світу. І ми вклоняємося загиблим і ще раз згадуємо страхіття жорстокої війни та свавілля.

Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, яку приніс нашим народам нацизм…

Бабин Яр – одне з всесвітньо відомих місць трагедій, яке стало символом Голокосту, урочище на північно-західній околиці Києва. За два дні 29 та 30 вересня 1941 року, за офіційними історичними свідченнями, там розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Це були не лише жителі Києва, а і біженці з окупованих українських регіонів, що прибули до міста у надії на порятунок. Прах чоловіків, жінок і дітей, жорстоко знищених нацистами під час окупації Києва в роки Другої світової війни, перетворив Бабин Яр на величезну братську могилу, яка стала священним місцем для багатьох націй та народів. Це місце є одним із найтрагічніших символів Голокосту для євреїв усього світу.

Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Цей злочин тривав майже 103 тижні щовівторка і щоп’ятниці, як годинник.

У 60-х роках Бабин Яр був за рішенням радянського керівництва засипаний, пізніше там був посаджений парк, споруджені житловий масив і телецентр, а привселюдно згадувати про трагедію було небажано. Попри це, наприкінці вересня 1966 року, кияни без дозволу влади зібралися у Бабиному Яру, щоб вшанувати пам'ять загиблих євреїв. Тим вони започаткували традицію відзначення роковин трагедії Бабиного Яру.

Врешті громадська активність змусила владу  у 1976 році поставити монумент із невиразним написом «Пам’ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими окупантами в Бабиному Яру».  Тривалий час цей пам'ятник залишався єдиним монументальним втіленням трагедії Бабиного Яру. Лише в 1991 році, майже одночасно з розпадом СРСР, тут з'явилася бронзова менора – юдейський семисвічник. Питання створення історико-меморіального заповідника на території Бабиного Яру підіймалося неодноразово протягом довгого часу. З метою вшанування жертв війни та політичних репресій  1 березня 2007 року було створено Національний історико-меморіальний заповідник Бабин Яр.

Трагедії Бабиного яру присвячено багато книг і знято кілька фільмів, в першу чергу ‒ фільм «Нескорені» (1945), знятий Марком Донським відразу після війни. Це також радянська драма Леоніда Горовець «Дамський кравець» (1990), українська драма «Бабин Яр» (2002), драма Джеффа Кенью «Бабин Яр» (2003), документальний фільм Сергія Буковського «Назви своє ім'я» (2006).

Трагедія Бабиного Яру відзначається в Україні на державному рівні та є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів – вони завжди живі, так само як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.

2021 року, у 80-ті роковини трагедії, була започаткована Спільна міжрелігійна молитва.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Перевірено: вересень, 2025