26 лютого народився Любомир Гузар 

1969 р. Любомир Гузар переїхав до м. Риму для поглиблення богословської освіти. У 1972 р. за працю «Митрополит Андрей Шептицький – провісник екуменізму» здобув ступінь доктора богослов'я. У цьому ж році вступив до монастиря св. Теодора Студита у м. Гроттаферрата (нині регіон Лаціо, Італія).

Протягом 1973-1984 рр. Любомир Гузар викладав еклезіологію у Папському Урбаніанському університеті у м. Римі.

2 квітня 1977 р. в монастирі Студійського уставу в м. Кастель-Гандольфо поблизу м. Рима був висвячений Патріархом Йосипом Сліпим на єпископа. Від 1978 р. – архімандрит монастиря св. Теодора, згодом – відповідальний за монастирі Студійського уставу за межами України. У 1984-1991 рр. – протосинкел (генеральний вікарій) Львівської архієпархії у м. Римі.

1993 р. Любомир Гузар разом зі всією спільнотою з м. Гроттаферрата повернувся до України. Через десять років отримав громадянство України.

З 1993-94 рр. служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

У листопаді 1996 р. Любомир Гузар призначений єпископом-помічником Глави Української греко-католицької церкви (УГКЦ), а після смерті Блаженнішого Мирослава Любачівського з 14 грудня 2000 р. виконував обов'язки Апостольського адміністратора УГКЦ.

26 січня 2001 р. на Надзвичайному синоді єпископів Любомира Гузара обрано Архієпископом Львівським та Главою Української греко-католицької церкви. Папа Римський Іван Павло ІІ затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став кардиналом католицької церкви з титулом святої Софії на Віа Боччеа.

2005 р. Любомир Гузар переніс резиденцію Глави УГКЦ з м. Львова до м. Києва, таким чином відновивши національне значення церкви. У 2002 р. ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському лівобережжі.

Під час свого керування УГКЦ кардинал Любомир Гузар докладав багато зусиль до розвитку церкви східного обряду, підтримував зв’язки з іноземними державами – спілкувався з українською діаспорою. Саме за час правління Любомира Гузара, вперше в Україну здійснив візит Папа Римський Іван Павло ІІ.

По досягненні 75-річного віку подав прохання про звільнення з посади настоятеля УГКЦ через похилий вік і стан здоров’я. 10 лютого 2011 р. Папа Бенедикт XVI прийняв його відставку.

Проте, і після свого зречення, продовжив активно займатися громадською діяльністю, зокрема був учасником Ініціативної групи «Першого грудня».

Останні роки проживав у селі Княжичі Броварського району Київської області. Помер Любомир Гузар 31 травня 2017 р. Похований 5 червня 2017 р. у крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового в м. Києві.

Любомир Гузар присвятив своє життя утвердженню принципів толерантності та діалогізму як в церковному житті, так і в між церковних і державно-церковних відносинах. Обстоював принципи примату свободи та людської гідності, верховенства права, соціальної доброчинності; взаємну відповідальність влади, церков і суспільства. Здобув авторитет духовного провідника, чиї настанови, повчання, слова підтримки стали імперативами до дій та вчинків.

Любомир Гузар нагороджений орденами: «За заслуги» ІІІ ступеня (2001), Ярослава Мудрого V (2003), ІV (2006) і ІІІ (2008) ступенів (останній – за значний особистий внесок у духовне відродження українського народу). Він перший лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка (2016) за монографію «Андрей Шептицький, Митрополит Галицький (1901–1944 рр.) провісник екуменізму».

15 лютого 2018 р. в серії «Видатні особистості України» НБУ випустив пам'ятну монету «Патріарх Любомир Гузар».

На честь світлої пам'яті Блаженнішого Любомира в с. Княжичі на будинку, де він жив останні роки життя, встановлено меморіальну дошку.

9 жовтня 2021 р. у м. Вінниці, біля церкви Покрова Пресвятої Богородиці, було урочисто відкрито перший в Україні пам'ятник Верховному Архієпископу УГКЦ у 2001-2011 рр. кардиналу Любомиру Гузару. Його ім’ям також названо вулиці в багатьох містах України.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Створено: лютий,2025