Митець залишив наступним поколінням блискучу серію гравюрних портретів з натури українських письменників, своїх сучасників: І. Нечуя-Левицького, І. Франка, М. Лисенка, М. Коцюбинського, Л. Українки, М. Вороного, В. Винниченка, Б. Лепкого, П. Тичини, В. Блакитного, В. Чумака, М. Хвильового, В. Сосюри, М. Зерова, В. Поліщука, М. Бажана, Н. Ужвій. В доробку Жука є й портрети Григорія Сковороди та Тараса Шевченка, а також портрети українських художників. Як кераміст, за власними ескізами створив розписи посуду, які за художніми якостями вважають неперевершеним взірцем української кераміки.

Літературні твори М. Жука створені у різних літературних жанрах – ліричної поезії, настроєвого прозового малюнку, новели, критичної статті тощо. У 1905-1906 роках писав прозу й поезію. Перші літературні твори опублікував у «Літературно-науковому віснику»: оповідання «Мені казали: ще молодий!» (1906); психологічна новела «Дора» (1907); поезія «Захмарилось небо» (1908).

Друкувався у часописах «Молода Україна», «Дзвін», «Шлях», «Музагет», «Шквал». Сам виконував ілюстрації до своїх літературних творів, писав критичні статті. Автор: збірки «Співи Землі» (1912, Чернігів); вінка сонетів (1918; опублікований у книзі Василя Чаплі «Сонет в українській поезії», Харків; Одеса, 1930); п'єс (зокрема «Легенда», 1920; «Плебейка»); мистецтвознавчих статей.

Переклав драму «Троянда і Хрест» Олександра Блока, окремі п'єси Оскара Уайльда. Писав твори для дітей, зокрема збірки казок і оповідань: «Ох» (1908, Чернігів); «Казки» (1920, Чернігів); «Дрімайлики» (1923, Чернігів); «Прийшла зима» (1927, Харків); «Годинник: Сценка-забава» (1928, Харків).

Написав спогади про Лесю Українку, Івана Франка, Михайла Коцюбинського.

Михайло Жук ‒ автор першого українського вінка сонетів (1918), опублікованих у книзі В. Чаплі «Сонет в українській поезії». У поезії значну увагу приділяв образам природи. Ліриці митця наявні були компоненти модернового поетичного мислення.

У прозових жанрах звертався до психологічного етюду, новели, оповідання. Прагнув відтворити метаморфози, що відбуваються у підсвідомості, межують з ірраціональними виявами людської природи. Його новелістика була схильна до лірико-драматичних колізій, зображення психологічної мікродрами.

Значну увагу приділяв написанню творів для дітей, які сам ілюстрував.

Помер 7 червня 1964 року в Одесі.

Михайло Жук – популярна мистецька особистість перших десятиліть ХХ ст., легенда національної художньої культури. На честь вшанування видатного українця в Каховці вулицю Свердлова перейменували на вулицю Михайла Жука. У 2018 році, там же, відкрито меморіальну дошку на будинку, де художник провів дитячі роки (нині ‒ клінічна лабораторія районної лікарні). У місті Одеса перейменували вулицю Новгородську на вулицю Михайла Жука.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Перевірено: вересень, 2025