17 жовтня народився Володимир Федорович Уткін
Видатний вчений і конструктор ракетно-космічної техніки, академік АН УРСР і Міжнародної академії астронавтики, автор понад 200 наукових праць та винаходів Володимир Федорович Уткін народився 17 жовтня 1923 року.
У 1941 році з відзнакою закінчив середню школу № 2 в місті Касимов, і вже в серпні 1941 року був призваний в лави Червоної армії та направлений навчатися в училище зв'язку, потім у 21-й окремий полк зв'язку. Став військовим телеграфістом, сержантом 49-ї окремої роти зв'язку 278-ї винищувальної авіаційної дивізії Резерву Ставки Верховного Головнокомандування. З 1942 року і до кінця Другої світової війни воював на різних фронтах – Волховському, Північно-Кавказькому, Південному, 4-му і 1-му Українських, 3-му Білоруському, пройшовши шлях від Волхова до Берліна.
У 1946 році поступив до Ленінградського військово-механічного інституту. Після успішного закінчення інституту в 1952 році отримав направлення в одне із провідних конструкторських бюро СРСР – КБ «Південне» в місті Дніпропетровську (нині м. Дніпро). Працював Володимир Федорович інженером-конструктором, старшим інженером, потім очолював різні науково-дослідні та проєктно-конструкторський підрозділи: начальник групи, начальник сектора, заступник начальника відділу, заступник головного конструктора.
Він не тільки з успіхом продовжив справу М.К. Янгеля на посту генерального конструктора КБ «Південне», але і примножив її. Коли В. Уткін прийшов до керівництва, КБ «Південне» і Південний машинобудівний завод були вже добре відомі у військово-промислових та політичних колах Радянського Союзу. На озброєнні Радянської Армії перебувало кілька типів стратегічних ракет, розроблених конструкторським бюро. Але міжнародна ситуація швидко змінювалась і потребувала оновлення озброєння. Для вирішення цього завдання КБ «Південне» обрало два шляхи: модернізація ракетних комплексів, які вже були на озброєнні, та розроблення нових. Володимиру Федоровичу дістався етап в історії конструкторського бюро, коли було створено той останній військово-технічний, ракетний потенціал, який дав змогу забезпечити військовий паритет у світі, довготривале мирне існування і розвиток земної цивілізації.
Можна сказати, що В. Ф. Уткін не тільки ім’я, але і явище в ракетно-космічній науці й техніці, її своєрідний феномен. Науковець повністю присвятив себе новому напряму сучасної техніки – створенню ракетних комплексів і космічних систем. Під його керівництвом у КБ «Південне», де він провів більшу частину творчого життя, створено кілька поколінь стратегічних ракетних комплексів, що не мають аналогів у світі.
Було створено одну із найбільш високоефективних міжконтинентальних рідинних балістичних ракет SS-18 (названа американцями «Сатаною»), твердопаливну МБР SS-24 («Скальпель») шахтного й залізничного базування, розроблено й здано в експлуатацію космічні ракетні комплекси «Циклон» й «Зеніт», а також широку номенклатуру космічних апаратів військового, наукового й народногосподарського призначення. Поява в той період ракетних шедеврів SS-18 («Сатана») і SS-24 («Скальпель») забезпечило досягнення Радянським Союзом у період холодної війни повного паритету зі США в галузі ракетних озброєнь стратегічного призначення.
Дніпропетровські ракети стали найважливішим аргументом на користь серйозного переговорного процесу, вони забезпечили ефективність взаємного балістичного стримування СРСР і США. Фактично було зведено до нуля реальність виникнення ядерного конфлікту. Після смерті Михайла Кузьмича Янгеля в 1971 р. КБ «Південне» очолив В.Ф. Уткін, який був першим заступником головного конструктора.
Але не завжди перший заступник стає головним конструктором. Володимир Федорович став не просто головним конструктором, а «важким» головним конструктором – зі своїми безкомпромісністю, принциповістю, схильністю довго вибирати, але жорстко захищати обрану лінію, не завжди зрозумілим у своїх рішеннях і діях навіть найближчому оточенню. Всі ці обставини не полегшували шлях В. Ф. Уткіна як головного конструктора, хоча перед призначенням він пройшов всі щаблі службових сходів, починаючи від рядового інженера, жодну з них не перестрибуючи. Випадок вкрай рідкісний.
Як людина Михайло Кузьмич був дуже демократичним і доступним. До того ж, людська пам’ять здатна забувати й пробачати багато недоліків людині, що пішла, з життя. І чим далі минає час, тим відчутніше ідеалізується образ.
Наприкінці 80-х рр. Володимир Федорович Уткін стає найважчою фігурою на шахівниці вітчизняного ракетобудування, оскільки в 1984 р. пішов з життя В. М. Челомей, а за ним, в 1989 р. – В. П. Глушко.
Володимир Федорович Уткін пішов з життя 15 лютого 2000 р.
На рубежі тисячоліть шляхом соціологічного опитування було складено список – «золота сотня» науки та техніки ХХ століття. У ньому поряд з Ейнштейном, Бором, Ціолковським та Корольовим гідне місце посідає і Володимир Федорович Уткін – Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел