1 листопада  розпочався Листопадовий чин

«Пригадаймо: золотіла тиха осінь, Застеляла жовтим листям княжий Львів Із війни ішли батьки голодні й босі, Їх обов’язок у рідне місто вів. А як перший сірий ранок листопаду Понад межі простягнув своє крило, Львів побачив українську, рідну владу, Рідним прапором обвив своє чоло…» Стрілецький романс.

1 листопада 1918 року у Львові відбулося збройне повстання, відоме як Листопадовий чин або Листопадовий зрив, результатом якого стало проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Листопадовий чин, проголошення ЗУНР і подальша боротьба українців Західної України за національне визволення є невіддільною частиною Української революції 1917–1921 років.

На уламках Австро-Угорської імперії, що зазнала поразки у Першій світовій війні, поляки, чехи, словаки проголосили національні держави. Влада новопроголошеної Польщі заявила про включення Галичини до складу своєї держави. Зі згоди Антанти (військово-політичне угрупування, основними членами якого були Велика Британія, Французька республіка і Російська імперія, створене в 1904-1907 роках) була створена Польська ліквідаційна комісія, яка мала б шляхом збройного виступу захопити владу у краї. Тим паче, що адміністративні посади у Східній Галичині займали поляки. Для реалізації цих планів на 1 листопада було заплановано приїзд комісії до Львова.

31 жовтня 1918 р. на спільному засіданні членів Української Національної Ради та Військового Комітету було вирішено взяти владу в місті збройним шляхом. Військові командири отримали бойові завдання для захоплення найважливіших об'єктів Львова.

Щоб запобігти переходу під владу Польщі, у ніч на 1 листопада 1918 року, за ініціативою члена Української Народної Ради Костянтина Левицького та сотника Дмитра Вітовського 15-й тернопільський, 19-й львівський, 41-й чернівецький полки, 30-й, 50-й та 90-й курені Українських січових стрільців загальною чисельністю 2400 осіб зайняли всі найважливіші урядові установи у Львові, Станіславі, Тернополі, Золочеві, Сокалі, Раві-Руській, Коломиї та Бориславі.

Штабом повстання у Львові став Народний Дім. Повстання розпочалося о четвертій годині ранку. Українські частини, які налічували 60 старшин та 1400 вояків, на чолі з сотником Українського Січового стрілецтва Дмитром Вітовським, зайняли ратушу, намісництво, головну пошту, вокзал, банк.

1 листопада 1918 р. о п'ятій годині ранку було відключено міський телефон і міжнародну телеграфну лінію, захоплено радіо. До світанку зайнято всі вокзали. Вже на ранок у місті з'явилися українські патрулі з синьо-жовтими стрічками на шапках. О шостій годині ранку замайоріли синьо-жовті прапори над ратушею та намісництвом міста. Львів вперше з 1349 року перебував в українських руках. Сталося це протягом двох годин без жодної краплі крові та майже без жодного пострілу. Львів, заснувши в жовтні ще перебуваючи в монархії Габсбурґів, прокинувся 1 листопада 1918 року в Українській державі.

 Того ж дня Дмитро Вітовський відрапортував про те, що влада у Львові повністю перейшла до УНРади. Розпочався період становлення української державності у західноукраїнських землях. Цього ж дня Українська Народна Рада видала звернення до населення, в якому сповіщала про встановлення своєї влади на території Української держави та закликала окружні військові комітети Тернополя, Станіслава, Золочева, Коломиї, Перемишля, Самбора, Чернівців, Чорткова й інших міст, а також усі повіти та села зробити те ж саме. Гербом Західноукраїнської Народної Республіки став Золотий Лев на синьому тлі, а прапором – синьо-жовте знамено.

Попри утворення українського уряду та проголошення ЗУНР, збройне протистояння між Українськими січовими стрільцями та польськими вояками призвело до польсько-української війни. Щороку, 1 листопада, у Львові відзначають День Листопадового чину. На честь вшанування пам'яті цієї події у місті Львові названо вулицю, яка знаходиться у центрі міста.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел