Embedded Files
Український політик та письменник доби Розстріляного відродження Олесь Досвітній (справжнє ім'я Олександр Федорович Скрипаль-Міщенко) народився 8 листопада 1891 р. у містечку Вовча (нині Вовчанськ) на Харківщині в багатодітній сім'ї дрібного крамаря. Початкову освіту здобув у земській чотирирічній школі, екстерном закінчив гімназію, вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, звідки був виключений як активний учасник революційного руху. Повернувшись в Україну, він працює службовцем на цукровому заводі в Білій Церкві.
У роки Першої світової війни перебував рядовим на фронті. За революційну агітацію в царській армії був засуджений до страти, але втік за кордон. У Сан-Франциско став кореспондентом соціал-демократичної газети «Нова рада». В Україну повернувся 1918 року. Через рік вступив до КП(б)У, працював редактором газети «Галицький комуніст». За пропагандистську роботу на Галичині потрапив до варшавської в'язниці. Працював політкомісаром і головним редактором літературно-агітаційного поїзда «Більшовик», редагував газети «Хліб і залізо», «Большевик в пути», «Селянська правда» і «Зірка». В останні роки життя виконував обов'язки головного редактора сценарного відділу ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління), голови Українського товариства драматургів і композиторів.
У 1920 р. вийшла перша книга Олеся Досвітнього, що містила два оповідання ‒ «Розкаяння» та «Чия віра краща?». Потім письменник узявся за відтворення у різножанрових художніх творах основних суспільних подій, свідком яких був у себе на Батьківщині, в Америці, Японії, Китаї, Середній Азії, Галичині та Польщі. У 1925 р. Олесь Досвітній побував у творчому відрядженні в Німеччині, Франції та Чехословаччині. Враження від цієї поїздки лягли в основу збірки нарисів «Нотатки мандрівника».
Автор багатьох книг публіцистики, оповідань та повістей: «Новели», «Тюнгуй», «На чужині», «Алай», «Гюлле», «На плавнях», «Піймав», «Постаті», «Сірко», «На той бік» та інші; романів «Американці», «Хто?», «Нас було троє», «Кварцит». Його твори видавалися російською, англійською, німецькою та іншими мовами.
19 грудня 1933 року Олеся Досвітнього було заарештовано в Харкові. Його звинувачували у «приналежності до української контрреволюційної організації, яка намагалася повалити Радянську владу» та «участь в терористичній діяльності», зокрема підготовку замаху на Постишева.
На черговому допиті 29 грудня 1933 року Олесь Досвітній «визнав» себе приналежним до контрреволюційної організації, а 10 січня 1934 року звернувся до слідчого із заявою, де засуджував свої «злочини» і просив дати можливість «відданою роботою на соціалістичному будівництві довести свою відданість великій справі партії та Радянської влади».
В обвинувальному висновку слідчий запропонував судовій «трійці» ув'язнити підсудного у виправно-трудові табори на 10 років. Заступник прокурора ДПУ наклав свою резолюцію, в якій запропонував розстріл. Судова трійка на закритому засіданні 23 лютого 1934 року підтримала «вищу міру соціального захисту». 3 березня 1934 р. колегія ОДПУ винесла вирок ‒ розстріл.
На клопотання дружини письменника і за протестом прокурора військовий трибунал Київського військового округу 25 травня 1955 року скасував постанову колегії ОДПУ від 3 березня 1934 року і справу припинив через відсутність складу злочину.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse