19 жовтня народився Іван Олексійович Калашник

Після демобілізації у 1946 році Іван Олексійович – асистент кафедри оперативної хірургії Харківського ветеринарного інституту. Після закінчення аспірантури і захисту кандидатської дисертації з 1950 по 1952 роки – доцент кафедри хірургії ветеринарного інституту. У 1957 році був обраний завідувачем цієї кафедри. У цьому ж році захищає докторську дисертацію, здобуває науковий ступінь доктора ветеринарних наук, у 1959 році займає посаду професора кафедри.

Після об’єднання (1961 р.) двох Харківських закладів вищої освіти: зоотехнічного та ветеринарного, у 1962 році наказом Міністерства сільського господарства УРСР, І. О. Калашник призначений ректором об’єднаного Харківського зооветеринарного інституту. Посаду ректора вчений обіймав до 1970 року. За цей час він згуртував колектив, інститут набув величезного авторитету в державі та за кордоном. Він став «кузнею» кадрів не тільки для своєї країни, а й для країн Європи, Близького Сходу, Азії, Латинської Америки. В інституті нараховувалося 30 кафедр, де працювали 173 викладачі, з них: 16 професорів, докторів наук, 2 члени-кореспонденти ВАСГНІЛ, 4 Заслужених діячі науки і техніки УРСР, 101 кандидат наук (80 доцентів, 10 старших викладачів), 48 асистентів, 9 викладачів.

Під керівництвом ректора І. О. Калашника були розроблені нові навчальні плани, які передбачали раціональне поєднання теоретичного навчання з виробничою працею, що були затверджені Міністерством сільського господарства СРСР і Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти СРСР. Для  глибшої загально біологічної та теоретичної підготовки спеціалістів на факультетах було збільшено кількість годин, введені курси ‒   вірусологія, радіологія, біофізика, хвороби риб, хвороби бджіл, хвороби хутрових звірів. Кафедри оновлювалися новітньою навчальною та науковою апаратурою. З 1963 року відповідно до плану Міністерства сільського господарства був збільшений прийом на ветеринарний, а з 1968 року на зоотехнічний факультети.

За 10 років (1960-1970 рр.) було підготовлено 4 016 спеціалістів (стаціонарно 2 501, за заочною формою ‒1515), з них зоотехніків ‒ 2 200, ветеринарних лікарів ‒ 1 816. За цей період в інституті 71 особа закінчила аспірантуру. Із зоотехнічної й ветеринарної наук були відкриті спеціалізовані вчені ради, і за 10 років у них було захищено 200 кандидатських і 26 докторських дисертацій.

Одночасно велось будівництво об’єктів інфраструктури (стадіон, клуб, гуртожитки, будинки для співробітників та інші господарсько-важливі об'єкти). Іван Олексійович започаткував музей інституту.

І. О. Калашник велику увагу приділяв зв’язку навчального процесу з практичною діяльністю на виробництві так само як це робив його попередник і вчитель М. І. Книга.

У 1962 році під керівництвом Івана Олексійовича був розроблений план впровадження у виробництво завершених наукових дослідів: науково- обґрунтованої системи ведення господарства; вирощування курчат на м'ясо і штучного запліднення свиней. Ці досягнення знаходили невідкладне практичне застосування у двох навчальних господарствах, яким ректор приділяв багато уваги.

З 1965 року Іван Олексійович здійснив кардинальні зміни структури навчальних планів з урахуванням необхідності підготовки спеціалістів для роботи у великих сільгосппідприємствах, в промисловому тваринництві, а також використання наукових методів селекції.

Іван Олексійович досяг значних висот у науці і був продовжувачем Харківської школи ветеринарних хірургів, засновником якої по праву є професор М. О. Мальцев. Також продовжувачами школи ветеринарних хірургів були професори І. І. Магда та В. О. Герман.

Розроблений ним метод тканинної терапії і біологічної стимуляції знайшов широке застосування у практиці ветеринарії, сприяв підвищенню продуктивності тваринництва.

Іван Олексійович автор та співавтор 156 наукових праць, у тому числі 7 підручників та навчально-методичних посібників, 8 довідників та словників.

У біобібліографічному покажчику https://repo.btu.kharkov.ua/handle/123456789/9897, який присвячений Івану Олексійовичу Калашнику,  можна ознайомитися з його працями за 1949-2002 рр.

Іван Олексійович підготував чотирьох докторів, шістнадцять кандидатів наук, а основне – сотням своїх студентів прищепив любов до благороднішої з професій. Він говорив, що ставлення до тварин – це тест на людяність.

За досягнення в науці у 1990 році Указом президії Верховної Ради УРСР, І. О. Калашнику присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки УРСР. Включно до 1994 року він працював завідувачем кафедри хірургії ХЗВІ, а з 1990 року майже до кінця життя був професором цієї ж кафедри.

Усі, хто працював з Іваном Олексійовичем, відзначають, що він  був  прекрасною людиною з душею поета – любив людей, писав вірші, навіть видав невеликі поетичні збірки. До кінця життя І. О. Калашник втілив юнацьку мрію літератора і у 2000-2002 роках видав дві збірки віршів «О память сердца прошлых дней…» (2000 р.) і «Эхо юности»(2002 р.).

Помер Іван Олексійович Калашник 6 грудня 2003 року.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Створено: жовтень, 2025