25 серпня народився Павло Архипович Загребельний

Творчий доробок П. Загребельного ‒ майже 20 романів, а також п'єси, кіносценарії, повісті, критичні статті, які принесли письменникові не лише серйозний творчий успіх, а й безумовний суспільний авторитет. Письменник під час написання твору міг працювати по 16 – 18 годин на добу. Вільно знав шість-сім мов, які були робочими. Багатьма іншими міг читати зі словником. Друкуватись письменник почав у 1949 р. Перша збірка «Каховські оповідання» вийшла у 1953 р.

Одним зі значних здобутків української прози став роман П. Загребельного «Диво» (1968), в якому органічно поєднується далеке минуле та сучасність. Це стало можливим завдяки тому, що центром цих періодів виступає реальний образ Софії Київської – дивовижної пам'ятки архітектури часів князювання Ярослава Мудрого, збудованої за художньою версією П. Загребельного, талановитим майстром Сивооком. Вигадка, фантазія П. Загребельного в «Диві» органічно переплітаються з реальним історичним тлом тогочасного життя Києва, Новгорода, язичницької пущі, доповнюючи та поглиблюючи сприймання зображуваного.

Створення двох наступних романів про історичне минуле України – «Первоміст» (1972) і «Смерть у Києві» (1973) – було проявом справжнього патріотизму та сміливості, адже писати на історичну тему в українській літературі в ті часи негласно заборонялося. Та всупереч усьому, саме за ці твори автор отримав Шевченківську премію (1974).

Історичний роман «Євпраксія» (1975) створено на підставі однієї літописної згадки. В оригінальному за формою, глибокому за змістом, сильному за людськими характерами творі йдеться про долю дочки київського князя Всеволода Ярославича, котру у двадцять років віддали заміж за саксонського маркграфа (згодом став імператором Генріхом ІV). Письменник простежив долю Євпраксії від дитячого до зрілого віку, позбавленої всього: батьківщини, волі, кохання, честі, новонародженого сина.

Знамениту «Роксолану» (1979) також присвячено долі української дівчини, яка потрапила на чужину. Автор щедро наділив свою героїню волею до життя, веселою вдачею й доброю душею, розумом і незалежним характером, ненавистю до світу покори та рабства, показав духовну еволюцію жінки.

Тему визвольної боротьби українського народу П. Загребельний втілив у романі «Я, Богдан» (1983). Твір написано від імені самого Богдана Хмельницького, який оглядає свій життєвий шлях. Письменник показав гетьмана як особистість могутнього інтелекту, великої сили волі, котра своїм політичним мисленням передбачила хід історії.

У 1994 р. з’явився великий історичний роман прозаїка «Тисячолітній Миколай». Конструкція твору – умовна, майже фантастична, всі події відбуваються з однією людиною, яка живе тисячу років. Інтерес автора до історії культури свого народу, пошуки відповідей на питання щодо менталітету українців, турбота про майбутнє України – все це відбилося в романі. Вільний від цензури та інших обмежень, П. Загребельний відтворив усю правду про замовчувані раніше сторінки української історії.

У вище перерахованих творах Павлу  Загребельному вдалося наблизити історію до сучасної людини, виписати історичні події такими, що примушують аналізувати світ навколо. Письменника вирізняла колосальна працездатність, феноменальна ерудиція та винесене з концтабору вміння бути вільним попри всі обставини. Він прагнув у своїх історичних романах психологічно найвімовірніше передати історію людської душі на певному відрізку розвитку української нації.

Саме Павлові Загребельному, завдяки його дослідницькій допитливості, творчій активності судилося вирвати український історичний роман із глибокого занепаду, надати йому, наскільки дозволяли суспільно-політичні обставини, «людської» подоби.

За його сценаріями на Київській кіностудії імені О. Довженка були зняті художні фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено – мін немає» (1966), «Лаври» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982). Письменник власноруч переробляв деякі свої прозові твори на п’єси, які були поставлені українськими театрами.

В незалежній Україні видав романи «Гола душа», «Тисячолітній Миколай», «Юлія», пригодницьку повість «Ангельська плоть» і ряд інших творів.

У 2004 р. за самовіддане служіння Україні, багаторічну плідну діяльність на ниві письменства, значний особистий внесок у збагачення національної духовної скарбниці, утвердження гуманістичних ідеалів Павло Архипович нагороджений званням Героя України.

Його твори високо оцінюються критиками, мають широке читацьке визнання, він один із найпопулярніших сьогодні українських письменників. Друковані масовими тиражами, його книги швидко розходяться, вони постійно виходять в перекладах іншими мовами, зростає і кількість видань творів письменника за кордоном.

Твори письменника перекладені 23 мовами народів світу.

Павло Архипович був людиною енциклопедичних знань та європейської культури. Його улюблені художники ‒ К. Білокур, М. Приймаченко, М. Тимченко. Сам письменник теж непогано малював та мав гарний голос. Серед улюблених композиторів письменника були Мозговий, Білаш. Збираючись із друзями, Павло Архипович часто співав пісні А. Малишка «Про рушник», Д. Павличка «Два кольори». Улюблена пісню письменника «Минає день, минає ніч…». Енергійний, ерудований, він мав зірке око на талант і всіляко допомагав талановитим молодим письменникам.

Помер Павло Загребельний у 2009 році від туберкульозу. На його могилі 25 серпня 2017 року на Байковому кладовищі встановлено Козацький хрест.

З нагоди 90-річчя його народження 20 серпня 2014 року у Києві відкрили меморіальну дошку українському письменникові Павлу Загребельному.

На честь Павла Загребельного названо вулиці у містах Вінниця, Ізюм, Ірпінь, Київ, Ковель, Нікополь, Хмельницький та провулок Павла Загребельного існує у містах Вінниця, Полтава, Хмельницький, Покровськ.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Перевірено, серпень, 2025