Embedded Files
«Антонич з моцартівською філігранністю зумів поєднати правічну міфологію Лемківщини і дух модерного європейського міста. Із зачарування від його поезії народився і буде народжуватись не один український поет".
Іван Малкович, відомий сучасний поет, критик і видавець.
Відомий український поет, прозаїк, літературознавець Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року в селі Новиця Горлицького повіту на Лемківщині. Його батько ‒ греко-католицький священник Василь Кіт, що змінив прізвище незадовго перед народженням єдиного сина. Дитячі роки поета припали на час Першої світової війни, коли його батьки були змушені 1914 року переселитися до Відня, а 1919 року ‒ на Пряшівщину, до Чехословаччини. Із середини 1920-х років жили в с. Бортятин (Львівська обл.).
Україна в цей час переживала історичний момент. На початку 1919 р. Об'єдналися дві молоді держави: УHР (Українська Народна Республіка) і ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка). І хоча її політична доля одразу ж зависла на волоску, цей короткий спалах незалежності перейшов у вимір культури. «Галичани» у Польщі, «східняки» у складі УРСР, «закарпатці» в Чехії почували себе (з певною мірою ідеалізму) частинками великої України, якої ще немає на жодній карті світу, але яка неодмінно буде. На період такого національного ентузіазму припали шкільні роки Богдана-Ігоря.
Труднощі війни відбилися на здоров'ї хлопця. Він часто і тяжко слабував. Тому спершу йому найняли приватну домашню вчительку, а в 11 років віддали до Сяноцької гімназії. Саме в цій єдиній на всю Лемківщину польській гімназії (українських тоді там взагалі не було) дві години на тиждень відводили українській мові, основний наголос за вісім років навчання робили на грецьку та латину.
Вищу освіту здобув у Львівському університеті за спеціальністю «Польська філологія» (1928-1933 рр.). Цей етап його життя мав вирішальне значення для розвитку його творчої особистости. Бо хоч університет був польський, велика частина його студентів складалася з українських інтелігентів. Вони заохочували молодого поета писати по-українському і у. Перші свої українські вірші він читав у колі студентів-українців.Паралельно із загальними філологічними студіями та поетичною творчістю Антонич багато уваги приділяв опануванню українською літературною мовою.
Уперше прилюдно з читанням власних творів Антонич виступив 20-річним юнаком 1929 року, як член товариства студентів-україністів, у «Живій літературній газеті».
Після закінчення університету Богдан-Ігор Антонич здобув ступінь магістра філософії та магістра польської філології. На державну службу він не влаштувався, а почав співпрацювати із львівськими українськими журналами, збірниками, виступав з поезіями та статтями на літературні та мистецькі теми.
Перша збірка поезій Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» вийшла 1931 р., коли авторові було 22 роки. Поет друкував свої твори у журналах різних політичних спрямувань («Вогні», «Дзвони», «Вісник», «Назустріч», «Наша культура», «Ми» тощо). Тоді ж заходами Богдана Кравціва він видав збірку «Три перстені», за яку отримав літературну премію Товариства українських письменників і журналістів ім. Івана Франка. За неповних чотири роки письменник готує до друку чотири книги поезій, працює над малою прозою, пише роман і лібрето до опери, пробує себе у ролі мистецтвознавця. У 1936 р. виходить найбільша прижиттєва збірка Б-І. Антонича «Книга Лев».
Богдан-Ігор Антонич добре грав на скрипці, компонував музику, малював. У приватному житті він був малоговірким задумливим самітником, так і не встиг одружитися.
Помер поет 6 липня 1937 на двадцять восьмому році життя. Після перенесеного апендициту та наступного запалення легенів, перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало. Похований у Львові.
Збірки «Зелена євангелія» та «Ротації» вийшли у 1938 р. посмертно.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse