20 серпня народився Платон Григорович Костюк

Родина з труднощами дісталася до Саратова, а звідти переїхала до міста Кзил-Орда, де тимчасово перебували АН УРСР і українські університети в евакуації. Там Платон вчився з вересня 1942 року до травня 1943, закінчивши один курс біологічного факультету Об'єднаного Харківського університету. Через потребу армії у військових медиках продовжив навчання у Харківському військово-медичному училищі, що знаходилося тоді у Ашхабаді, з травня 1943 року до квітня 1945 року. Одразу після закінчення училища був відправлений у Польщу та Східну Пруссію як фельдшер батальйону Резерву медичного складу, звідки звільнився у серпні 1945 року. Уже у вересні 1945 року для закінчення освіти Платон Костюк вступив на біолого-грунтознавчий факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, де пройшов завершальний курс і отримав диплом біолога у 1946 році. Того ж року вступив на третій курс лікувального факультету Київського медичного інституту, який закінчив у 1949 році, отримавши другий диплом медика.

Усе своє подальше життя Платон Костюк поклав на вівтар науки. Науковою роботою Платон Костюк почав займатися одразу після здобуття диплома біолога у лабораторії загальної фізіології при Київському університеті, якою тоді завідував Данило Воронцов. Вже у 1949 р. П. Костюк під керівництвом Воронцова захистив кандидатську дисертацію на тему «Адаптація нерва до електричного струму, що постійно наростає». З 1951 р. він став викладачем на кафедрі фізіології, у 1955 ‒ старшим науковим співробітником, а у 1956-57 рр. після переходу Воронцова до Інституту фізіології АН УРСР очолював університетську лабораторію загальної фізіології.

У 1957 році П. Г. Костюк захистив докторську дисертацію «Центральні процеси в найпростішій рефлекторній дузі». Проте Данило Воронцов бажав мати талановитого учня біля себе, тому сприяв його переходу з університету до Інституту фізіології. З Інститутом фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України було пов'язане все подальше життя Платона Костюка. З 1958 року він незмінно очолював відділ загальної фізіології нервової системи. У 1960 році отримав звання професора. З 1 липня 1966 року він став також членом-кореспондентом АН СРСР за Відділенням фізіології. У тому ж році він очолив Інститут фізіології АН УРСР, яким керував до кінця життя. У грудні 1969 року Костюк стає академіком АН УРСР, а з 26 листопада 1974 року ‒ академіком АН СРСР.

У 1970-80-ті роки під керівництвом Платона Григоровича Костюка проводились важливі роботи з дослідження ролі іонів кальцію у нервовій сигналізації. За участі Костюка розробляли нові методики дослідження поодиноких клітин, внутрішньоклітинної перфузії, відкрили нові іонні канали та властивості клітинної мембрани. Академіка Костюка визнали у світі як одного із засновників клітинної фізіології нервових клітин.

Науковий доробок вченого складається з більш ніж 650 наукових статей, 16 книжок і підручників; підготував 28 докторів і 97 кандидатів наук. Серед учнів академіка Платона Костюка відомі на весь світ видатні вчені Олег Кришталь, Галина Скибо, Ярослав Шуба, Микола Веселовський, Олена Лук'янець та ін. Вчений вперше у світовій науці розробив методику внутрішньоклітинного діалізу соми нервової клітини та застосував її для дослідження мембранних і молекулярних механізмів клітини. Він уперше в СРСР сконструював та використав мікроелектродну техніку для дослідження структурно-функціональної організації нервових центрів, проник у нервову клітину, зареєструвавши її сигнали. Завдяки цим відкриттям радянська нейрофізіологія посіла провідне місце у світовій науці.

Помер 10 травня 2010 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: серпень, 2025