14 січня народився Євген Пилипович Гуцало

Працьовитість Євгена Гуцала була дивовижною. Доробок Євгена Пилиповича Гуцала ‒ один із найбагатших кількісно і найрізноманітніших жанрово в українській літературі другої половини 20 століття. Він новеліст, повістяр, романіст, публіцист, есеїст ‒ письменник надзвичайно багатогранного й самобутнього таланту. Його літературна творчість налічує 34 прозові збірки (куди увійшло близько 200 оповідань, 4 романи, 5 поетичних збірок, 6 видань для дітей. 8 творів Євгена Гуцала були екранізовані.

Його книги перекладені багатьма мовами світу. Особливо органічною виявилася для Гуцала форма ліричних оповідань, яких він написав понад 200.

 У 1962 році вийшла друком перша повноцінна книжка Євгена Гуцала ‒ збірка оповідань «Люди серед людей». Книгу тепло привітали критика й літературна громадськість. Відтоді одна за одною виходять нові збірки письменника: «Яблука з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зеленого» (1966), «Запах кропу» (1969) та ін.

У 60-ті роки також з'явилися друком дві концептуальні повісті Євгена Гуцала ‒ «Мертва зона» та «Родинне вогнище», які не вписувалась у жорсткі ідеологічні схеми. «Родинне вогнище» ‒ розповідь про повоєнну відбудову і, на перший погляд, малопомітну в житті «соціалістичного» села постать Ганни Волох ‒ просто жінки, просто матері.

На початку 1970-х років виходять друком лірико-психологічна повість «Дівчата на виданні» та дилогія про життя сільських вчителів «Сільські вчителі» і «Шкільний хліб».

Переважну частину творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август», «З горіха зерня», «Дениско», «Саййора», «Пролетіли коні»,  «Запах кропу», «Зелене листячко з вирію», «Сім'я дикої качки», «Лось», «В гості до білого світу», «Співуча колиска з верболозу», «Без дороги ходить дощ», «Діти Чорнобиля» та інші.

У 1981 pоці вийшла друком перша поетична збірка Євгена Гуцала «Письмо землі». Далі з'являються книжки віршів «Час і простір», «Живемо на зорі», «Напередодні нинішнього дня».

Феномен Євгена Гуцала ‒ у непохитній вірності слову, в такому служінні йому, яке виключає розмінювання на будь-які інші види, нехай і корисної, діяльності.

Євген Пилипович Гуцало ‒ лауреат літературної премії ім. Юрія Яновського (1982), Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1985), премії Міжнародної фундації Тетяни й Омеляна Антоновичів (1995), премії ім. Івана Огієнка (1995).

4 липня 1995 року, на 59 році життя, не стало українського письменника-подвижника Євгена Гуцала. Похований на Байковому кладовищі.

У містах Вінниці, Чернігові, Калинівці та смт Ворзель є вулиці Євгена Гуцала, а в Києві, Миколаєві іменем митця названі провулки, встановлено меморіальну дошку.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Створено: січень, 2025