6 квітня народився Олександр Микитович Марзєєв
Український вчений-гігієніст, епідеміолог, доктор медичних наук (1935), професор (1940), заслужений діяч науки Української РСР (1935), дійсний член АМН СРСР (1944), завідувач кафедри комунальної гігієни та екології № 3 (1944-1956), один з організаторів сучасної санітарної служби України Олександр Микитович Марзєєв народився 6 квітня 1883 року у бідній селянській родині. Рано осиротів.
У 1911 році закінчив медичний факультет Московського університету. Під час навчання працював у лабораторії, займався вивченням методів бактеріологічних досліджень, прослухав повний курс лекцій по холері. У 1910 році, навчаючись на п'ятому курсі, терміново був викликаний у с. Калинівку Бахмутського району (Донецька область), де почалась холерна пандемія.
У період з 24 квітня по 4 жовтня 1910 року студент він разом зі своїм невеликим загоном ліквідував вогнища холери в 12 поселеннях Бахмутського повіту. За його активної участі було відкрито 6 холерних бараків. Зі 170 осіб, які захворіли на холеру, 80 одужали. Закінчивши інститут та маючи практичний досвід, Олександр Марзєєв повернувся працювати в Україну у Верхньодніпровський район Дніпропетровської області.
В Україні вчений жив і працював понад 40 років, з них 20 років – у Харкові. За ініціативи Олександра Марзєєва вперше в Україні почали здійснювати масову активну імунізацію проти дифтерії, методику якої він запозичив в американській медичній школі після відвідин США в складі делегації міжнародної організації – Ліги Націй восени 1923 р. Цій проблемі вчений присвятив численні публікації й виступи перед громадськістю.
Олександр Марзєєв провів значну роботу з організації лікарсько-продовольчих пунктів для сільськогосподарських працівників, будівництва водопроводів, сільських лікарень, лазень, літніх дитячих ясел. У 1927 році під його керівництвом були створені перші санітарно-епідеміологічні станції. Проведене ним вивчення водоймищ Донбасу було покладене в основу генеральної схеми водопостачання та каналізування в цьому регіоні. На основі розроблених рекомендацій Олександра Микитовича здійснювалась реконструкція і будівництво сіл та гідротехнічних споруд на Дніпрі.
За видатні заслуги у галузі науки О.М. Марзєєву надано звання Заслуженого діяча науки УРСР (1935). У 1940 р. Олександра Микитовича затверджено у вченому званні професора.
Під час Другої світової війни Олександр Марзєєв створив і очолив кафедру епідеміології в Алма-Атинському медичному інституті. Після звільнення Харкова, Донбасу та Києва, він знову повернувся в Україну та очолив кафедру комунальної гігієни у Київському медичному інституті (1944 ‒ 1956).
Олександр Марзєєв ініціатор створення санітарно-епідеміологічної служби (СЕС) та розробки проєкту санітарного законодавства. Автор понад 130 наукових праць з різних проблем комунальної гігієни та першого підручника з комунальної гігієни (1951), який згодом було перекладено на польську і китайську мови. Після важкої операції незадовго до своєї смерті вчений-гігієніст здійснив справжній трудовий подвиг, підготувавши до друку рукопис 2-го видання підручника «Коммунальная гигиена». Цей підручник витримав чотири видання (1951, 1968, 1971, 1979) і став настільною книгою не лише студентів медичних інститутів, а й практичних санітарних лікарів. Вчений також написав особисті спогади про свою діяльність санітарним лікарем, які вийшли з друку в 1965 р. під назвою «Записки санитарного врача».
Видатного вченого-гігієніста нагороджено 2 орденами Леніна ‒ найвища нагорода СРСР, орденами Трудового Червоного Прапора та «Знак Пошани», багатьма медалями. У 1967 р. ім'я академіка присвоєно Українському НДІ загальної та комунальної гігієни МОЗ України
(нині ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України»). У 2001 р. перед будівлею Інституту встановлено пам'ятник його фундатору, засновнику санітарно-епідеміологічної служби країни.
Помер Олександр Микитович Марзєєв на 73-у році життя, 1 лютого 1956 року у Києві.
«А все ж таки майбутнє належить гігієні …», – слова академіка О. М. Марзєєва надихають його послідовників продовжувати служіння санітарно-гігієнічній справі, охороні здоров’я населення України
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел