Embedded Files
«Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти…» Іван Драч
Видатний український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч, перший голова Народного Руху України, Герой України Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року у селі Теліжинці Тетіївського району Київської області.
У 1957 році Іван Драч вступив на філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, з якого був відрахований 1961 року через творчі та політичні погляди. Він відновився на заочне відділення, а 1964 року закінчив Вищі сценарні курси Держкіно СРСР у Москві.
Свій перший вірш Іван Драч опублікував у Тетіївській районній газеті ще 15-річним хлопцем, а перший серйозний його твір ‒ феєрична трагедія у двох частинах «Ніж у сонці» ‒ вийшов друком у «Літературній газеті» 1961 року.
У 1962 році світ побачила перша збірка поета «Соняшник», тоді ж він вступив до Спілки письменників України. Згодом з'явилися збірки: «Протуберанці серця», «Бада буднів», «До джерел», «Корінь і корона», «Київське небо», «Сонячний фенікс», «Американський зошит», «Шабля і хустина», «Теліжінці», «Храм Сонця». Значного резонансу набули поеми «Дума про Вчителя», «Соловейко-Сольвейг», «Зоря і смерть Пабло Неруди», «Чорнобильська мадонна» та «Балада про соняшник».
З під пера поета вийшло 13 збірок поезії, зокрема «Ніж у сонці», «Протуберанці серця» та «Корінь і крона» (1976), за яку отримав Шевченківську премію, а в 1983 – Державну премію СРСР.
У 1964-1974 рр. Іван Драч працював у сценарному відділі Київської кіностудії ім. О. Довженка. Він написав сценарії до фільмів «Криниця для спраглих», «Пропала грамота», «Дід лівого крайнього», «Вінчання зі смертю», «І в звуках пам'ять відгукнеться...» тощо.
За словами критиків, творчість Івана Драча є «поезією запитань, а не відповідей». Іван Драч відомий як в Україні, так і за її межами, його поезії переклали російською, білоруською, азербайджанською, латиською, молдавською, польською, чеською, німецькою та іншими мовами. Перекладав твори Поля Елюара, Гарсія Лорки, Назима Хікмета.
Один із засновників Народного руху України (НРУ). Іван Драч тричі ставав членом українського парламенту – у 1990, 1998 та 2002 роках.
З 1991 р. Іван Федорович очолював раду Товариства зв'язків з українцями за межами України «Україна-Світ», з 1995 р. – президію Конгресу української інтелігенції. У 2014 очолював Комітет з присудження щорічної премії Президента України «Українська книжка року».
Іван Драч за життя отримав низку нагород за свою творчість. У 1996 році йому вручили орден князя Ярослава Мудрого V ступеня, у 2001 – орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня, а у 2011 – орден князя Ярослава Мудрого III ступеня. 19 серпня 2006 року поет отримав звання Герой України з врученням ордена Держави (за самовіддане служіння українському народові, втілене у поетичному слові та відстоюванні ідеалів свободи та демократії). Крім того, Іван Драч має відзнаки президента України – ювілейну медаль «20 років незалежності України» та ювілейну медаль «25 років незалежності України».
Помер митець на 81-му році життя, 19 червня 2018 року після важкої хвороби легень.
В пам'ять про Івана Драча названо вулиці в Києві, Івано-Франківську та Ізмаїлі. Ці вулиці з'явилися в результаті декомунізації та перейменування міських вулиць.
Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: жовтень, 2025
І. Драч Балада про соняшник.pdfPage updated
Google Sites
Report abuse