Embedded Files
Український етнограф, правознавець, благодійник і людина правдивої української душі Василь Васильович Тарновський народився 26 червня 1810 року в с. Антонівці Пирятинського повіту Полтавської губернії, в бідній багатодітній шляхетній родині.
Початкову освіту юнак отримав під керівництвом свого батька. Згодом Василь Васильович навчався в Ніжинському ліцеї князя Безбородька (тут і здружився з Миколою Гоголем). 1832 р. закінчив юридичний факультет Московського університету. Викладав у Житомирській гімназії.
М. Гоголь порекомендував В. Тарновського своєму доброму знайомому Михайлові Максимовичу ‒ ректорові Київського університету Св. Володимира ‒ на посаду професора російської словесності, хоча в гімназії він викладав історію.
По смерті батька В.Тарновський на якийсь час залишається в селі, керує родинним маєтком, цікавиться життям і побутом селян, переймається ідеєю скасування кріпацтва.
1845 р. в маєтку Потоки на Київщині доля звела В. В. Тарновського з Тарасом Шевченком. Поет присвятив рідній сестрі В.Тарновського, Надії Василівні, з якою разом хрестив дитину, відомий вірш «Н. Т.» («Великомученице кумо!..»)
Під час арешту Т. Г. Шевченка та слідства у його справі родина Тарновських переховувала його «крамольні» вірші. Коли ж поет повернувся із заслання, Василь Тарновський, аби всіляко підтримати його, придбав 17 малюнків, у такий спосіб започаткувавши колекціонування творів нашого генія.
На цей час припадає активна публіцистична діяльність Василя Тарновського: він пише статті «Юридичний побут Малоросії», «Труди Комісії для опису губерній Київського навчального округу», «Повість українського степовика» та багато інших.
1854 р. В. В. Тарновський отримав у спадок від свого двоюрідного бездітного дядька Г. С. Тарновського значні статки та чимало маєтків, серед яких – чудова садиба Качанівка. Частину коштів Василь Васильович пожертвував на видання «Записок про Південну Русь» та роман «Чорна Рада» П. Куліша і надалі був справжнім меценатом української культури.
Він влаштовував літературно-мистецькі вечори в Києві та Санкт-Петербурзі. Поклав початок колекціонуванню творчої спадщини Т. Шевченка, заснував народну школу для селян, де разом зі своїми синами навчав дітей грамоті. Друг М. Гоголя, Т. Шевченка, М. Костомарова й П. Куліша, був близький до Кирило-Мефодіївського братства.
Тарновський-старший був членом Полтавської і Чернігівської земських управ. Протягом 1858-1859 років працював у Чернігівському губернському комітеті з опрацювання селянської реформи 1861 р. Як переконаний противник кріпацтва опублікував працю «О крепостном праве в России и необходимости устранения его» (1857 р.). 1859 року терміново відбув до Санкт-Петербурга, щоб долучитися до розробки державного проєкту селянської реформи. 1860 року був експертом редакційних комісій у Петербурзі, які готували цей проєкт.
За особливі заслуги з підготовки реформи був нагороджений золотою медаллю, орденами Св. Анни та Св.Володимира, бронзовою медаллю «Пам’ять про звільнення селян».
1865 р. В. Тарновський став членом Чернігівської губернської земської управи.
Помер Василь Васильович Тарновський раптово 16 грудня 1866 року – після бурхливого земського засідання. Похований у своїй садибі Качанівка, в церкві Св. Георгія Хозевіта.
Василь Васильович Тарновський залишив по собі добру і світлу пам'ять як благодійник, меценат, українець, чиє серце було сповнене щирої любові до рідної землі.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: червень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse