лауреатка премії американського фонду Ковалевих в номінації «Поезія», Нью-Йорк (2017) Любов Василівна Якимчук народилася 19 листопада 1985 року в Первомайську Луганської області. До 2008 року Любов Василівна мешкала в Луганську. Закінчила Луганський обласний ліцей при ЛНУ ім. Т. Шевченка та факультет української філології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, а також магістерську програму «Теорія, історія літератури і компаративістика» Національного університету «Києво-Могилянська академія».
З 2003-го по 2008-й письменниця членкинею луганського поетичного угруповання «СТАН», яке допомагало донбаським літераторам бути почутими в інших регіонах України.
Водночас Любов працювала журналісткою: у 2008 -2010 роках вела програми на Українському радіо, з 2011-го писала для газети «День», а з 2014-го ‒ для «Української правди». Паралельно працювала редакторкою газети «Культура і життя». Незабаром статті Якимчук почали публікувати чеські та польські видання.
Її батьки виїхали з окупованих територій у лютому 2015 року. Цього року Любов Василівну включили до числа найвідоміших 100 людей культури України – за версією журналу «Новое время». Вона є авторкою поетичної збірки «, як МОДА» (2009). З нею письменниця перемогла в літературному конкурсі молодих поетів та здобула премію імені Богдана-Ігоря Антонича, а згодом – й премію імені Василя Симоненка.
2010 року була стипендіаткою програми Міністра культури та національної спадщини Республіки Польща «Gaude Polonia» та протягом пів року перебувала на резиденції у Варшаві. Любов Якимчук працює, як культурний менеджер. Вона є організаторкою проєкту «Рік Семенка» (2012), присвяченого українському футуристу Михайлю Семенку. Була куратор кою літературної програми культурного форуму «Донкульт» (2015).
У 2015-му, через рік після початку російської окупації сходу України, вийшла друга збірка поезій Якимчук – «Абрикоси Донбасу». За версією українського «Forbes» вона увійшла до рейтингу 10 найкращих українських книг про війну і була перекладена сімома мовами. Вірші авторки Любові Якимчук не лише дійсно проникають у саму душу, але й роблять це з такою майстерністю, що не залишають байдужим нікого, хто переймається долею України. Збірка «Абрикоси Донбасу» увійшла до рейтингу «10 найкращих українських книг про АТО» за версією українського Forbes.
Кожен вірш у цій збірці – це своєрідна парабола, яка розповідає про життя та страждання людей під час війни, про втрати, біль і надію. І авторка робить це такою тонкою поетичною мовою, що слова перетворюються на метафори та символи, відкриваючи перед читачем нутро кожної поетичної картини. Ця збірка є не лише художньою творчістю, але й свідченням про жахи війни та страждання людей в умовах воєнного конфлікту.
У 2018 році, за свою роботу над осмисленням російського вторгнення, вона отримала Національну премію «За подвижництво у державотворенні» ім. Якова Гальчевського.
У 2022 році Якимчук виступила на 64-й церемонії вручення премії «Grammy» з віршем «Молитва» з цієї книжки. А вже наступного року «Абрикоси Донбасу» зазвучали французькою голосом легендарної акторки Катрін Деньов. На той момент Якимчук вже співпрацювала із французьким видавництвом, керівництво якого згодом запропонувало зробити з «Абрикос Донбасу» аудіокнижку. Збірку поезій «Абрикоси Донбасу» поклав на музику контрабасист Марк Токар, нині це музично-поетичний проєкт.
Також Любов Якимчук є авторкою пʼєси про війну на Сході України «Стіна», була учасницею «Поетичного десанту», Окрім того, Люба Якимчук є співавторкою сценарію «Будинок Слово», який зараз знаходиться в продакшені.
Любов Якимчук є лауреаткою цілого ряду літературних нагород, зокрема Міжнародної Словʼянської поетичної премії. Її вірші публікувалися в журналах у Швеції, Німеччині, Польщі, Ізраїлю та України. Водночас вона має спільний музично-поетичний проєкт з контрабасистом Марком Токарем. Їхні найвідоміші проєкти «Абрикоси Донбасу» та «Жінка, дим і небезпечні предмети».
Поезії Любові Василівни виконує відома виконавиця в жанрі world-music Mariana Sadovska (Кельн) та імпровізуюча вокаліста Олеся Здоровецька (Дублін).
Поезії Якимчук перекладені англійською, шведською, німецькою, французькою, польською, словацькою, російською та на іврит. Її есеї перекладені англійською та шведською. Також Л. В. Якимчук є лауреаткою І премії конкурсу «Гранд Коронація слова» в номінації «Кіносценарії» (2022).
Нині поетеса продовжує брати участь в українських та міжнародних фестивалях, під час яких розвінчує міфи російської пропаганди, популяризує українську мову та культуру, і розповідає про те, що любить найбільше – рідний край та запах стиглих абрикосів Донбасу.
Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: листопад, 2025